Перший серйозний виїзд Рига-Мінськ-Київ

Перед відпусткою вирішив з'їздити до Києва.
Їхали втрьох, усією родиною, за маршрутомРига-Даугавпілс-Молодічне-Мінськ-Бобруйск-Мозир-Овруч-Коростень-Київз Зупинкою на нічліг у Мінську довжина маршруту склала близько 1250км.
Маршрут до Мінська було прокладено безкоштовними дорогами.ДоМінська дісталися за 8, 5 години. З приводу повернення ТАХ (вони непродрукували чеки, тому що моя дружина отримала ВНЖ. Навіть недивлячись на те, що покупки були здійснені до отримання ВНЖ).
Дорога порадувала, машина котилася чудово. Єдине, зазначив, щокондиціонер холодить слабко, хоча в +34 за бортом у машині булакомфортна температура.На під'їзді до Даугавпілса і безпосередньо вмісті були ділянки з ремонтом покриття та об'їздами.Білоруссю їхалибез пригод.
Півдня неділі провели у Мінську — покаталися на колесі огляду ізайшли на екскурсію в ЦУМ.
Загалом, місто залишило дуже позитивні враження, хоча ненав'язливіознаки комунізму були в наявності.
На Київ хотів їхати по безкоштовним дорогам, проте всі виїзди зМінська в південному напрямку починаються з платних доріг.
Довелося прокотитися в заправці і купити там БелТолл - дивопристрій, який наводить страх; )
Але хочу сказати, Що всі наговори на Білоруську систему платнихдоріг, на мій погляд, необгрунтовані.
Якщо чітко виконувати всі інструкції з використання пристрою, йогопопередньо перевірити та правильно встановити, то жодних проблемнемає. Єдине, що трохи напружує, — необхідність залишати заставу занеї та мінімальний платіж у розмірі 20-25 євро. Тобто для проїздуМінськ-Бобруйск (близько 200км) необхідно до 15 євро, а менідовелося витратити 45. Однак пристрій можна здати — повернутьдепозит і залишок грошей.
А ось організація доріг цікава — на дорогах стоять над полотномрамки з радарами, які зчитують дані із пристрою. Таким чином, яжодного разу не зупинився для оплати (як у Європі при проїздішлагбаумів пункту оплати), я навіть не знижував швидкість. Спочаткуїхав під ними 100, а пізніше вже і 140. Крім того, такий спосіборганізації не вимагає розширення дороги в місці встановленняпункту оплати, встановлення шлагбаумів та десятка будоккасирів.
Дороги в Білорусі порадували!
Приклики почалися на кордоні з Україною.
З Мозиря я пішов униз, але не на Житомир (через Овруч), а наОлександрівку (і потім на Іванків та Київ). Приблизно за 5 км докордону на полі стояли білоруські прикордонники. Зупинили, перевірили документи та відправили далі. На пункт пропуску я прибуву відмінному настрої о 7 вечора. Простояв близько 2 годин у черзі (було 7 машин переді мною).Заїхав на прикордонний перехід і… тутпідійшов начальник і сказав, що мене тут не пропустять. Справа втому, що перехід місцевого значення і пропускають тільки білорусівта українців і лише на місцевих номерах (а у мене латвійські).було. Чому ж білоруси в полі не завернули мене!
Убивши майже 3 години, на початку 11-ї ночі по-темному я прилетівна "правильний" пункт. Дуже засмутився.
Однак білоруський кордон перетнув за 15 хвилин — було порожньо.
Тільки потрапив на територію України — дорога закінчилася.
На КПП отримав папірець-талончик та покотився на пункт. Дорогинема, ліхтарів немає. На тлі коричневого асфальту чорні латкизливались із чорними ямами. Їхав зі швидкістю близько 40 км. Допункту пропуску від КПП їхати довго (думаю, кілометрів 5). І от, коли вже було видно вогні пропускного пункту і до нього залишалосяметрів 500, я потрапив у яму. Так міцно, що щось відірвав (звук бувсильний). Відразу застукало щось попереду праворуч.
Після візуального огляду стало ясно, що вирвав амортизатор зопори.
До Києва довелося "нудити" близько 250 км зі швидкістю 60 км.Ч. Дотраси Київ-Ковель дороги не було в принципі і стійка нещаднодовбала по опорі, склянці та всьому іншому. На трасі стало трохитихіше, але задоволення від їзди було вкрай мало.
До 4 ранку я припхався до Києва. Колесо на той час стояло з дикимрозвалом (правильніше сказати "завалом") — амортизатор вискочив зісклянки і вперся у крило.
Ось так закінчилася наша подорож. Висновки:
1. Їхати треба на правильні прикордонні переходи
2. У Латвії та Білорусі дороги добрі, в Україні їх немає. Требавраховувати
3. Машина показала себе з кращого боку, на далеку відстань кататисяна ній одне задоволення. Надійність теж порадувала
4. Трохи спантеличив конструкцією передньої підвіски — машинаважить понад 2 тонни, чому поставили стійки типу МакФерсон. На мійпогляд, багатоважіль був би надійнішим
5. Середня витрата солярки становила близько 9, 3 літра.100 км. УБілорусії солярка дешевша, ніж у Латвії та Україні (на майбутнєбуду розраховувати так, щоб по максимуму заливати у Білорусії)
"на початку 11-ї ночі по-темному я прилетів на "правильний" пункт.Дуже засмутився.
Однак білоруський кордон перетнув за 15 хвилин — було порожньо.
Тільки потрапив на територію України — дорога закінчилася.
На КПП отримав папірець-талончик та покотився на пункт. Дорогинема, ліхтарів немає. На тлі коричневого асфальту чорні латкизливались із чорними ямами. Їхав зі швидкістю близько 40 км. Допункту пропуску від КПП їхати довго (думаю, кілометрів 5). І от, коли вже було видно вогні пропускного пункту і до нього залишалосяметрів 500, я потрапив у яму. Так міцно, що щось відірвав (звук бувсильний). Відразу застукало щось попереду праворуч.
Після візуального огляду стало ясно, що вирвав амортизатор зопори.
До Києва довелося "нудити" близько 250 км зі швидкістю 60 км.Ч. Дотраси Київ-Ковель дороги не було в принципі і стійка нещаднодовбала по опорі, склянці та всьому іншому. На трасі стало трохитихіше, але задоволення від їзди було вкрай мало.
До 4 ранку я припхався до Києва. Колесо на той час стояло з дикимрозвалом (правильніше сказати "завалом") — амортизатор вискочив зісклянки і вперся у крило.
Ось так закінчилася наша подорож. Висновки:
1. Їхати треба на правильні прикордонні переходи
2. У Латвії та Білорусі дороги добрі, в Україні їх немає. Требавраховувати
3. Машина показала себе з кращого боку, на далеку відстань кататисяна ній одне задоволення. Надійність теж порадувала
4. Трохи спантеличив конструкцією передньої підвіски — машинаважить понад 2 тонни, чому поставили стійки типу МакФерсон. На мійпогляд, багатоважіль був би надійнішим
5. Середня витрата солярки становила близько 9, 3 літра.100 км. УБілорусії солярка дешевша, ніж у Латвії та Україні (на майбутнєбуду розраховувати так, щоб по максимуму заливати у Білорусії)
"на початку 11-ї ночі по-темному я прилетів на "правильний" пункт.Дуже засмутився.
Однак білоруський кордон перетнув за 15 хвилин — було порожньо.
Тільки потрапив на територію України — дорога закінчилася.
На КПП отримав папірець-талончик та покотився на пункт. Дорогинема, ліхтарів немає. На тлі коричневого асфальту чорні латкизливались із чорними ямами. Їхав зі швидкістю близько 40 км. Допункту пропуску від КПП їхати довго (думаю, кілометрів 5). І от, коли вже було видно вогні пропускного пункту і до нього залишалосяметрів 500, я потрапив у яму. Так міцно, що щось відірвав (звук бувсильний). Відразу застукало щось попереду праворуч.
Після візуального огляду стало ясно, що вирвав амортизатор зопори.
До Києва довелося "нудити" близько 250 км зі швидкістю 60 км.Ч. Дотраси Київ-Ковель дороги не було в принципі і стійка нещаднодовбала по опорі, склянці та всьому іншому. На трасі стало трохитихіше, але задоволення від їзди було вкрай мало.
До 4 ранку я припхався до Києва. Колесо на той час стояло з дикимрозвалом (правильніше сказати "завалом") — амортизатор вискочив зісклянки і вперся у крило.
Ось так закінчилася наша подорож. Висновки:
1. Їхати треба на правильні прикордонні переходи
2. У Латвії та Білорусі дороги добрі, в Україні їх немає. Требавраховувати
3. Машина показала себе з кращого боку, на далеку відстань кататисяна ній одне задоволення. Надійність теж порадувала
4. Трохи спантеличив конструкцією передньої підвіски — машинаважить понад 2 тонни, чому поставили стійки типу МакФерсон. На мійпогляд, багатоважіль був би надійнішим
5. Середня витрата солярки становила близько 9, 3 літра.100 км. УБілорусії солярка дешевша, ніж у Латвії та Україні (на майбутнєбуду розраховувати так, щоб по максимуму заливати у Білорусії)
"до траси Київ-Ковель дороги не було в принципі і стійка нещаднодовбала по опорі, склянці та всьому іншому. На трасі стало трохитихіше, але задоволення від їзди було вкрай мало.
До 4 ранку я припхався до Києва. Колесо на той час стояло з дикимрозвалом (правильніше сказати "завалом") — амортизатор вискочив зісклянки і вперся у крило.
Ось так закінчилася наша подорож. Висновки:
1. Їхати треба на правильні прикордонні переходи
2. У Латвії та Білорусі дороги добрі, в Україні їх немає. Требавраховувати
3. Машина показала себе з кращого боку, на далеку відстань кататисяна ній одне задоволення. Надійність теж порадувала
4. Трохи спантеличив конструкцією передньої підвіски — машинаважить понад 2 тонни, чому поставили стійки типу МакФерсон. На мійпогляд, багатоважіль був би надійнішим
5. Середня витрата солярки становила близько 9, 3 літра.100 км. УБілорусії солярка дешевша, ніж у Латвії та Україні (на майбутнєбуду розраховувати так, щоб по максимуму заливати у Білорусії)
"до траси Київ-Ковель дороги не було в принципі і стійка нещаднодовбала по опорі, склянці та всьому іншому. На трасі стало трохитихіше, але задоволення від їзди було вкрай мало.
До 4 ранку я припхався до Києва. Колесо на той час стояло з дикимрозвалом (правильніше сказати "завалом") — амортизатор вискочив зісклянки і вперся у крило.
Ось так закінчилася наша подорож. Висновки:
1. Їхати треба на правильні прикордонні переходи
2. У Латвії та Білорусі дороги добрі, в Україні їх немає. Требавраховувати
3. Машина показала себе з кращого боку, на далеку відстань кататисяна ній одне задоволення. Надійність теж порадувала
4. Трохи спантеличив конструкцією передньої підвіски — машинаважить понад 2 тонни, чому поставили стійки типу МакФерсон. На мійпогляд, багатоважіль був би надійнішим
5. Середня витрата солярки становила близько 9, 3 літра.100 км. УБілорусії солярка дешевша, ніж у Латвії та Україні (на майбутнєбуду розраховувати так, щоб по максимуму заливати у Білорусії)