Як уже писав у біографії моєї Аудюхи, салон її був зібраний здвох машин. Ось у цьому записі хочу показати трішки фоточок з тогояк це було.
<Все почалося з того, як я побачивши явно покинуту А4-ту на парківцібіля універу, заглянувши в салон я побачивши що він у доситьгарному стані. Та викупити її як донора для Аґнєшки.
Вісь ця А4, стоїть заростає мохом
І ось зимою я вирішив залишити записку під дворниками з номеромтелефону та моїми намірами. Шанси були чесно кажучи мізерні, алетут за кілька днів до мене подзвонили і ТАК це був власник цієїсрібної Ауді. .
Битій не битого везе
Машинка на базі
Обидві машини були на подвір'ї мені залишилося тільки чекати дотеплішої погоди. І ось у травні я почав їх розбирати, ось паруфоток як це було:
На жаль більше не фотографував і не маю фоток вже зібраного салону, але тим щонайменше що було зроблено:
< /p>
— Переклеєна крыша;
— Поміняний і обслужений люк, який у мене був не робочий;
< /p>
— Підклеєна торпеда;
— Поміняний і вичищений ковер;
— Кермо;
— Оригінальне радіо Audi Delta CC та проведення з динамікамиNokia;
— Сидіння передні та задні; — Диски, у мене були штампи раніше;
І ще багато різних дрібниць були в ній поміняні. У машині весь часщось доробляється, міняється та покращується. Буду намагатися завсе цікаве писати в її БЖ.
Ось така моя перша машина, тепер чекаю дня народження щоб зробитиправа і могти вже їздити на своїй 28 річній чорній Аудюсі.
< /p>
PS А ось прощальне фото з сірою Ауді після всіх моїх екзекуцій наднею:
Поїхала в метал

Коментарі3
Чому до кінця не розібрав? Може більше врятував би)
За законом низячи, Польща все-таки. У нас би так і зробив)
А, зрозумів. На номери подружжя взагалі не звернув уваги, думав Україна.