У повному здивуванні що і як, я далі починаю копошитися в багажникуі шукати причину що ж спалахнуло.Там повний хаос.Оплавившиесячастини, та які частини... Все з правого боку було сплавлено в однумасу.Потому знову до каністри, вона ж тече, я її не довго думаючизакинув у кучугур що б остигала… Подальший хід думок щодо каністри, взагалі, повний пиії… З початку я твердо вирішив і всім оголосив щотреба чекати поки витече бензин через ту дірочку в 1мм. Не можнаприрода", в ту ж секунду, - "ептити, хулі чекати можна ж відкритиїї і нахрен вилити", і назад - "їдрити! природу шкода, негарно". Апаралельна звивина в мозку кричить - "нахрен мені ця каністра, вонаж небезпечна (це після того, як паралельно наслухався теорійжіночої половини), нафіг залиш її тут», і знову совість і жабавласне — «НЕ МОЖНА! Запаю! ». І тут осяяло, нарешті, (і теж завдяки, що пізно включилася в торнадо, ЖАБЕ) - «едрить! у бак злити! там щелітрів 7 є =)». Швидко з підручних засобів було споруджено лійку тапаливо було врятовано, тим самим відносно врятовано природу =) Даліпішов 30 хвилинний розбір польотів і розшифровка чорних ящиків, поки остаточно не стемніло. Довго вислуховую найнеймовірнішіісторії і приходжу до очевидного висновку - каністра чарівним чиномтелепортнулася з лівого боку багажника в праву і там не меншчарівним чином оперлася на перше, що їй потрапило під руку, зокремана плюсову клему і не менш чарівним чином замасувалася на кузов. Адалі, як кажуть німці - «ФОООЙАА! », а точніше перший контакт і 75ампер з легкістю проварюють у міліметровому металі отвір у 1ммдіаметром і від туди починає текти бензин. Це добре що невипаровувався до наступного торкання про клем, а так обійшлося щоспалахнув. В іншому випадку АЙАЙЙААЙ, поруч бак на 80 літрів майжеповний =)
Слідство на ранок встановило, що це той самий неймовірний випадокна 1000000 який може бути зрежисований у найтупішому американськомубойовику, але як виявилося це може бути . Усі бачили що каністранавіть близько не була біля акумулятора, її від гора живало двіпластикові ящики з бордичними черевиками – це раз. Друге вона булапритиснута ящиком з інструментами в протилежному кінці багажника.Як вона туди дострибала я до цього дня розуму не прикладу. Висновоктакий:я звичайно мудак, і по ОБЖ мені 2 або навіть кіл! Відкритийакумулятор у багажнику – це тупо! Навіть за всі мої обережності тапередбачливості вищі сили мене попередили. Дякую їм за те, що такоюмалою кров'ю. Висновки зробив
Результат:
— донині їжджу з відкритим акумулятором, Дурень!
Каюйся, а якщо бути точним, то моє дебільне
феншуйне ставлення в підході до будь-якої справи мене ізгубить.
— Каністра – КАПУТ
> — Дві пари «імпортних» =) бордичних черевиків – КАПУТ
— Вакуумна система – КАПУТ
— Система всіх вентиляційних магістралей паливного
бака у вигляді різних клацань і трійничків, у тому числі заливнійгорловині з гумовим манжетом, який тримає горловину в крилі —КАПУТ
— І ще купі різних шмоток — КАПУТ
ця падла в кучугурі
АЛЕ! Найцікавіше, що на цьому пригоди не закінчилися! Сівши вмашину і проїхавши кілометрів 10 різко почав помирати бензонасос (весч ), до будинку залишається кілометра 2. ЧИХ-ПИХ але мидоїхали. Для мене це був контрольний виклик, тому що після завтрапередавали різке -16 =(
І я розумів що у мене є тільки завтра вирішити цю проблему, абонавесні =)
Усвідомлюючи що до найближчого місця, де лише можна пошукати цейдевайс, аж 100 км, вирішено було напружити домашніх, і направити вмісце де він точно є. І причому терміново., тому що напередодніріздво, і всі увійдуть до чергового, тривалого бухача. Наступногодня з Києва до мене виїхав насос. Про його заміну (він підвіснийпід днищем), я взагалі промовчу. Танці з бубном тривали наступнівід заходу сонця до світанку, з усіма випливаючими геморами. Булоочевидно, що туди за останні 27 років ніхто із заводу не лазив, ботам навіть шланги стояли рідні обпаяні. Зазвичай, якщо хтось змінюєнасос, то вони змінюються на гумові, оскільки пластикові фактичноодноразові, або наші умільці не прагнуть використовувати такітехнології. =) Пів дня змудрився з напилком над виготовленнямспецифічного ключа, який би туди підійшов. За підсумками до вечоразахід увінчався бажаною перемогою. І хвала Богу, що не відморозивсобі нічого на землі. Дубар похмурий був. Думаєте все! Хріна здва!
В останній день напередодні від'їзду (завтра виїжджати додому), після покатушок приходимо до машин роздягатися перевзутися. Я сідаюв машину, думаю поки перевзуватимуся, заведу нехай гріється.Вичавлю здоровенним бордичним черевиком (ним можна вичавлюватиспокійно 2 педалі) зчеплення, заводжу і відпускаю. І думаю чи менеплющить, чи воно якесь не таке. І поки переобуваюсь у голові всякідумки з цього приводу гуляють. З початку думаю, це напевно через-15 все дерев'яніло за день, потім - це черевик великий і меніздалося, таке буває коли цілий день відкатаєш і потім взуєш кеди, то таке відчуття начебто літаєш. Ну сідаю без задньої думки їхати, вичавлюю, і розумію що хрін! Воно таки справді не таке як маєбути, педаль на зворотному ходу залипає десь на середині + задняялина встромилася. Виїжджаю з паркінгу, а там дупа тягучка. Але! Поки я виїжджав два три перемикання і я зрозумів, що його взагаліне стало, і педаль лягла в підлогу мертво. Ось тобі відпочивподумав я. Після швидкого огляду теч не виявив, але бачок порожній.Усі втрамбувалися у Л200 та поїхали додому. Сказали повернутись ізрідиною. І якщо що потягнемо тільки після того, як пробкарозсмокчеться. Пройшло години півтори, я в голові перепісив усіможливі варіанти за цей час, але розумів, що все покаже тільки„розтин”. І останнім варіантом я хотів побачити робочий циліндр, щопотек. Приїхав Сашка з двома бульбашками рідини та почали ми качатизчеплення. Танцювали ми довго, але результату жодного. Вирішилитягнути. До місця проживання. Притягли мене, і ввечері я наслухавсявід своєї половинки про старе корито, і взагалі, що ця машинанебезпечна… на що сказав, що начхати і не таке пережив.Найцікавіше, що всі ці три сюжети я сприйняв без паніки, абсолютноспокійно, ах так, моя красуня ще в додаток до всього зламала руку вцю поїздку. Тільки за це я найбільше переживав. Вечір ми провели уроздумах як тягнути машину 800 км. І тільки вранці на свіжу головумене осяяло, що я можу поїхати без зчеплення, на слух. Я чудовознав на якій передачі і на яких обертах, яка швидкість повиннабути, і що я зможу спокійно їхати без зчеплення. Правда ніхто знашого народу так і не зрозумів як це =) але факт залишився фактомдовелося пиляти без сцепухи 800 км і так бадьоренько йшов, як наавтоматі. Після 400 км я вже тицяв передачі на автоматі, як звичавлюванням зчеплення, в силу набула м'язова пам'ять. Я помітивце, коли кілька разів інтуїтивно нога кидалася на зчеплення, якележало в підлозі, природним наступним кроком я по інерції кидав газі перемикав передачу, і щоразу потрапляв чітко, навіть без віддачісинхронів по кулісі. А найцікавіше що коли напружував усі своїтактильні почуття для того, щоб якомога чіткіше і м'якшепереключитися, виходило не так чітко, як просто не замислюючись, апросто в розслабленому стані фактично на слух.
Ось так відпочив! =) Зате є про що згадати. Та й покатався цьогороку заліково. =) маленький фото звіт нижче
Низький ухил =) і дякую за увагу.
"я в голові перепісив усі можливі варіанти за цей час, але розумів, що все покаже лише „розтин”. І останнім варіантом я хотів побачитиробочий циліндр, що потек. Приїхав Сашка з двома бульбашками рідинита почали ми качати зчеплення. Танцювали ми довго, але результатужодного. Вирішили тягнути. До місця проживання. Притягли мене, іввечері я наслухався від своєї половинки про старе корито, івзагалі, що ця машина небезпечна… на що сказав, що начхати і нетаке пережив. Найцікавіше, що всі ці три сюжети я сприйняв безпаніки, абсолютно спокійно, ах так, моя красуня ще в додаток довсього зламала руку в цю поїздку. Тільки за це я найбільшепереживав. Вечір ми провели у роздумах як тягнути машину 800 км. Ітільки вранці на свіжу голову мене осяяло, що я можу поїхати беззчеплення, на слух. Я чудово знав на якій передачі і на якихобертах, яка швидкість повинна бути, і що я зможу спокійно їхатибез зчеплення. Правда ніхто з нашого народу так і не зрозумів як це=) але факт залишився фактом довелося пиляти без сцепухи 800 км ітак бадьоренько йшов, як на автоматі. Після 400 км я вже тицявпередачі на автоматі, як з вичавлюванням зчеплення, в силу набулам'язова пам'ять. Я помітив це, коли кілька разів інтуїтивно ногакидалася на зчеплення, яке лежало в підлозі, природним наступнимкроком я по інерції кидав газ і перемикав передачу, і щоразупотрапляв чітко, навіть без віддачі синхронів по кулісі. Анайцікавіше що коли напружував усі свої тактильні почуття для того, щоб якомога чіткіше і м'якше переключитися, виходило не так чітко, як просто не замислюючись, а просто в розслабленому стані фактичнона слух.
Ось так відпочив! =) Зате є про що згадати. Та й покатався цьогороку заліково. =) маленький фото звіт нижче
Низький ухил =) і дякую за увагу.
"я в голові перепісив усі можливі варіанти за цей час, але розумів, що все покаже лише „розтин”. І останнім варіантом я хотів побачитиробочий циліндр, що потек. Приїхав Сашка з двома бульбашками рідинита почали ми качати зчеплення. Танцювали ми довго, але результатужодного. Вирішили тягнути. До місця проживання. Притягли мене, іввечері я наслухався від своєї половинки про старе корито, івзагалі, що ця машина небезпечна… на що сказав, що начхати і нетаке пережив. Найцікавіше, що всі ці три сюжети я сприйняв безпаніки, абсолютно спокійно, ах так, моя красуня ще в додаток довсього зламала руку в цю поїздку. Тільки за це я найбільшепереживав. Вечір ми провели у роздумах як тягнути машину 800 км. Ітільки вранці на свіжу голову мене осяяло, що я можу поїхати беззчеплення, на слух. Я чудово знав на якій передачі і на якихобертах, яка швидкість повинна бути, і що я зможу спокійно їхатибез зчеплення. Правда ніхто з нашого народу так і не зрозумів як це=) але факт залишився фактом довелося пиляти без сцепухи 800 км ітак бадьоренько йшов, як на автоматі. Після 400 км я вже тицявпередачі на автоматі, як з вичавлюванням зчеплення, в силу набулам'язова пам'ять. Я помітив це, коли кілька разів інтуїтивно ногакидалася на зчеплення, яке лежало в підлозі, природним наступнимкроком я по інерції кидав газ і перемикав передачу, і щоразупотрапляв чітко, навіть без віддачі синхронів по кулісі. Анайцікавіше що коли напружував усі свої тактильні почуття для того, щоб якомога чіткіше і м'якше переключитися, виходило не так чітко, як просто не замислюючись, а просто в розслабленому стані фактичнона слух.
Ось так відпочив! =) Зате є про що згадати. Та й покатався цьогороку заліково. =) маленький фото звіт нижче
Низький ухил =) і дякую за увагу.
"правда ніхто з нашого народу так і не зрозумів як це =) але фактзалишився фактом довелося пиляти без сцепухи 800 км і такбадьоренько йшов, як на автоматі. Після 400 км я вже тицяв передачіна автоматі, як з вичавлюванням зчеплення, в силу набула м'язовапам'ять. Я помітив це, коли кілька разів інтуїтивно нога кидаласяна зчеплення, яке лежало в підлозі, природним наступним кроком я поінерції кидав газ і перемикав передачу, і щоразу потрапляв чітко, навіть без віддачі синхронів по кулісі. А найцікавіше що колинапружував усі свої тактильні почуття для того, щоб якомога чіткішеі м'якше переключитися, виходило не так чітко, як просто незамислюючись, а просто в розслабленому стані фактично на слух.
Ось так відпочив! =) Зате є про що згадати. Та й покатався цьогороку заліково. =) маленький фото звіт нижче
Низький ухил =) і дякую за увагу.
"правда ніхто з нашого народу так і не зрозумів як це =) але фактзалишився фактом довелося пиляти без сцепухи 800 км і такбадьоренько йшов, як на автоматі. Після 400 км я вже тицяв передачіна автоматі, як з вичавлюванням зчеплення, в силу набула м'язовапам'ять. Я помітив це, коли кілька разів інтуїтивно нога кидаласяна зчеплення, яке лежало в підлозі, природним наступним кроком я поінерції кидав газ і перемикав передачу, і щоразу потрапляв чітко, навіть без віддачі синхронів по кулісі. А найцікавіше що колинапружував усі свої тактильні почуття для того, щоб якомога чіткішеі м'якше переключитися, виходило не так чітко, як просто незамислюючись, а просто в розслабленому стані фактично на слух.
Ось так відпочив! =) Зате є про що згадати. Та й покатався цьогороку заліково. =) маленький фото звіт нижче
Низький ухил =) і дякую за увагу.
Коментарі19
це так ... миттєво все відбувається
Та так у мене це не перший випадок ... колись на сотні повалив дим з дифузорів грубки ... ох я тоді і очокнув)
Ось це непруха наприкінці ...
та так... нежданчик такий ...хотіли тягнути її додому, у всі ж морально налаштувалися, а потім на думку спала думка і в результаті я навіть перший приїхав до Києва )
Слава Богу, що не вибухнула ... Бажаю, щоб і в майбутньому твій Ангел-охоронець був поруч!
спасибі! )Так вибухнути спали звичайно (хоча всяке буває), каністра то повна була, для вибуху потрібна паливно повітряна суміш, а повні баки та каністри рідко вибухають повними. А ось машина згоряє повністю за 40 секунд ... ось тут у мене більше пере...
млинець мені було одночасно смішно і той же час дуже сумно ... смішно було над висловлюваннями, а особливо прикольнув напис під фото ця падла в кучугурі сумно було за машинку, але все-таки нічого занадто серйозного не сталося, так що все можна виправ...
Дякую за змістовний коментар! =) радий що сподобалося і не дарма час витратив на довбання по клавіатурі)
неособливо весело. добре те, що добре закінчується)
Міцно відпочив! Головне що все нормалізувалося!
ага =) Реально скільки не їздив своїми машинами, по різних відпочинках, і на відстані загальним пробігом близько 3000-3500 км. ніколи (тьху тьху тьху) нічого не траплялося подібного роду. був впевнений у машині. Раніше в мені перед виїздом завжди бул...
закон мерфі неприємність обов'язково трапиться в найнеспроможніший несподіваний момент. головне, що впорався швидко і без важких наслідків
спекотні вихідні вийшли, канстру полтергейст підкинув напевно
Сьогодні подужав обидві оповідання)Так що зі зчепленням було?))
ах так =) зарозповідався… робочому гайки! вся рідина в дзвін йшла, тому й видно не було.
ХАХ ! =) Протягом 800 км ))) конеш ))) опанував ти цією майстерністю некісло )))
джедай =)
ЙОДА ! =)
теж хотіла про джедайство написати ))