Знайомство

Мені пощастило… Або вона йому зустрілася, а він їй попався…
Бувають у житті малозрозумілі речі. Мною.
Володіючи (або маючи, але незрозуміло, хто кого "має") автомобілем "марки МОСКВИЧ", я потихеньку доглядав собі авто для сім'ї.
Критерієм вибору були:
1. Універсал Седан мене ніяк не влаштовував Ну не те! Боюся кинутийого на передньопривідній (так, мене переконували, говорили "несси! ", але я ссу...)
3. Доступність. Вона повинна бути з осудним цінником як припокупці, так і в обслуговуванні
4. Робота на відмову ВОНА НЕ ПОВИННА ЛАМАТИСЯ ЯК МОСКВИЧ, МАТИЙОГО! тема окрема…
5. Доступність запчастин.Вони повинні бути.
6. Вона повинна мені ще й сподобається…

> Поглядав на пасата В3 кузов. Ну таке… Компроміс із місткості, комфорту… Загалом не вставляло…

Я працюю з двома недоумками (у хорошому сенсі цього слова), які увсіх сенсах цього слова ПОЇХАЛИ" на ауді…)
Вони вже купили собі не по одній машині, і повірте, я чув…). Зарадиприколу вони налаштували собі пошуки авто, щоб дивитися, а раптомщось трапиться ... І одного прекрасного дня понеділка 17 лютого, один з них мені "-Глянь, прикольна! " ... Другий підключився "-А! Так я все забуваю тобі показати! Я вже тиждень за нею спостерігаю! А В ЧОМУ ПІДВОХ? ! -Доки? -Тільки переоформлення ... У мене бувмандраж. Якщо хтось пам'ятає, як перший раз цілував дівчину, абоколи вперше розгорнуло на ожеледиці… Серце вистрибує, мене трусить, долоні спітнілі… Не розумів що зі мною відбувається… (поки пишу цей, згадав, знову трусить…)
< /p>
Половина суми у мене була. Половину довелося позичити. Гроші меніпообіцяли дати наступного дня, у вівторок. - Алло, добрий день! Щене продали?
-Ні!
-У черзі багато людей?
-Багато цікавляться, але завдаток ще ніхто не давав.
<
-Ок. Мені завтра дадуть грошей, не продавайте, я її заберу.
-Ну якщо встигнете…
Вівторок. Гроші на руках, у голові бардак… - Алло, це знову я. Щене продали?
-Ні.
-Гроші на руках. Квитки на поїзд брати?
-Так…
Вівторок. 22:50 Залізничний вокзал Дніпра. Зі мною в попутникинабився колега, який і показав мені оголошення. Потяг на Вінницюрушив. "помчала п*зда по купи"...

Середа. 10:30
По прибутті нас зустрів господар авто. На ній же…
-Б**! А наживо то вона ваще огонь! Сіли, поїхали забрати власника, щоб переоформити. Пом'янули біля авто. Я розумів, що заглядаю увсякі місця чисто формально. Ми коли їхали, машина розповілабільше, ніж я зміг би побачити… Середа. 12:00 Ми на МРЕО…НАРОДУ-писар. Власник пішов по талончик, зайняти чергу. Номерталончика 144, на обслуговування запросили 94… Розуміючи, щопроторчимо тут вічність, можливо більше, було прийнято рішенняїхати до нотаріуса, писати довіреність. Весь цей час миспілкувалися із власником авто. Я бачу, що він любить цю машину.Вона була частиною його життя.
Він знає про неї все. Розповів, коли щось змінювалося, коли щооновлювалося, коли лопнуло лобове скло (це було для нього особливоприкро). Розповів, яке місце в його житті займала ця машина...Море, дача, прогулянки... Ваше все. Гроші пораховані, перевірені…
Настав момент.
Фото на згадку.
Тато поцілував свою дочку… У капот… Відпустив. Напутні слова… іпоїхав… Той самий день. 13:37 Вперше сів за її кермо... Завів...ВАААААУУУУУУУУ...
У момент, коли почав виїжджати з паркування, малий поряд сидів, іржав як конь, і кричав "-ОТ РАДІ ЦЬОГО МОМЕНТУ Я І ПОПЕРСЯ З ТОГОЧЕРЕЗ ПІВ-КРАЇНИ! БАЧИВ БИ ТИ ЗАЧАС СВОЮ ФІЗІОНОМІЮ! " На першуп'яту до повної". Черга мимоволі повернулася))))
Кілька людей схвально кивнули і хмикнули)
А вона дійсно вигляд має! Її робили з душею, стежили, вкладали…Щось у ній є. Описати цього не можу.
Дорога далася нормально. 690 км проїхали з парою зупинок хруснутиспину, купити по хот-догу, і вибачте, поссати… Під час однієї ззупинок було зроблено цей кадр на тлі заходу сонця…
Як же вона виглядає! Як вона їде!

Пишу цей трохи заспокоївшись від тієї бурі емоцій, які вирували умене. Зараз аналізую, і мені здається, що в неї реально є душа… Щоце вона мене вибрала, а не я її… Інакше як пояснити, що оголошеннябуло розміщено 13 лютого. Машина ВИДНЯ. Ціна більш ніж осудна. Івсі, хто дивився, як дивно зливались ... Купив я її за фактом 19.Через годину, як я поїхав, приїхав мужик, який збирався її тежкупити, і впринципі, якби ми перетнулися, він міг би перебити ціну... Але, на моє щастя, не зрослося)))
Постараюсь радувати новими фотками. Трохи пізніше розповім, як булознайомство з сім'єю… Про неї ніхто не знав…

На цьому дозвольте відкланятися.
Залишайте свої побажання в коментарях, до нових нотаток! Покищо!