Комусь із передплатників було суто цікаво, як розвиватимуться подіїдалі в цьому поєднанні:дівчина і ВАЗ класика… Так от, прямо заразмій стан близький до відчаю. Одна, батько помер і мені доводитьсясправлятися з проблемами поодинці.
Один мій знайомий дядько з однієї з гаражних СТОшок, у яких я теперчастий гість, одного разу сказав, вказуючи на мою машину: "я нелюблю машини, які змушують мене мандражувати". Тоді я подумала, щовін просто жартує та стебнеться. А зараз ці слова спливають у моїйпам'яті з зовсім іншим сприйняттям — як якась істина.
> Можна вважати, що каталізатором моєї параної стала, описанараніше в БЖ поїздка на Черкащину, коли були проблеми з проводкою достартера.
Тоді проблему вирішили. І разом з тим усунули наболілу проблему іззакладом авто. І якийсь час все було навіть класно. Але недовготривала радість. Минулого тижня я знову їздила вирішувати справи наЧеркащину. І за першої ж зупинки на АЗС, машина знову завелася не зпершої спроби. Знову ті ж клацання при повороті ключа.
І так було раз через раз при наступних зупинках з глушінняммашини.
Тому на деяких "сервісних" зупинках я вже зовсім не глушила мотор.Бо страх — раптом знову не заведеться. А я ж не на прогулянці. Умене час обмежений. Тягач - це весело, коли трапляється вкрайрідко, на постійній основі - це сумно. Я люблю техніку, я розуміютеорію і, можливо, можу навіть правильно діагностувати поломку, алея не можу у прикладному порядку відремонтувати. Я займаюся спортом, але все ж таки моєї фізичної сили недостатньо, щоб подужатитехнічну базу даного автомобіля. Багато в житті весело і прикольнодо якоїсь певної грані. Мені вже все менше посміхається проводитивечори та вихідні на СТОшках. Особливо, коли там все одновстромляєш без діла, спостерігаючи як працюють інші. Але це навітьне сама біда.
Найбільше мене став напружувати мандраж, що реально прийшов домене. Бо я не знаю, у чому ж машина мене підведе наступного разу.Мені не подобається перевіряти це експериментальним шляхом. Аджеповернемося до того, що я не зможу її полагодити власноруч, якщодесь посередині шляху щось вийде з ладу. І зараз я починаювідчувати, що колишнє задоволення від поїздок перетворюється настрес і страх. Бо я вже не впевнена, чи доїду я без технічнихпроблем з пункту А до пункту Б. Це втомлює.
Я розумію, що моїй машинці багато років і все це природніпроцеси. Я не говорю, що це погана машина. Але я не мужик, івирішувати ці проблеми мені більш накладно.
Засмучує співвідношення того, що я встигаю проїхати і кількістьвідвідувань майстрів. Іноді здається, що я не стільки їжджу, скільки займаюся машиною.
А так само я плачу не тільки за деталі та обновки, а й за роботи.Так як руки не мої працюють. Я починаю розуміти, що в майбутньомухочу автомобіль, до якого не потрібно кілька разів на деньзаглядати під капот — чи все на місці. Чи все як треба. І ставближчим зміст, цитованих моїм батьком за пару місяців до смерті, слів Г.Форда "краща машина - нова машина! ". Сказав він це передтим, як передати мені ключі від Трійці.
Коментарі6
Розумію! Теж хочеться нову машину щоб не лежати під нею, але не маю можливості. Так що вимірявши бажання і можливості поки пропоную залишиться при своїх і з перспективою дивитися на покупку свіжішого авто. Ну а в поїздці, краще не париться поломками ...
Альтернативи обзавестися іншою (або другою) машиною зараз немає. Того, звичайно, залишається, змиритися з тим, що є. Може, мене через якийсь час дійсно нудьга відпустить.
якщо все так погано - може продати в хороші руки?
знайомо. теж схожий пост бл мною написан. але після короткого перепочинку, і пішоходства, справи пішли, побігли в гору. знайди на драйві безкорисливого помічника, і замініть всі розхідники, в твоєму випадку запалення. та й взагалі, двигун на перебірк...
На словах подальші дії звучать просто, на відміну від їх здійснення в реальності.) За посиланням прочитала. Мій сум не пов'язаний з особистим життям. Псевдрузів і псевдолюбців я зі свого життя намагаюся усувати вчасно.
без паніки! не всі нові машини краще! є такий період у кожного жигуліста продам до черв… матері а потім знову все нормально