Всім привіт, згадую себе маленького, коли я вперше сів за кермокопійки (у сусіда діда Вані), на скільки сильно я запам'ятав запахшкіри та бензину цього автомобіля, просто немає слів як дитиною впідсвідомість вбиваються такі речі ... Я дуже хотів допомагати помашині і завжди та робота (помити машину вітчима) яка дорослимздавалася (як і мені зараз) повсякденною і ні чим не примітною, длямене було що то в роді якогось ритуалу, доброго, цікавого і дужевідповідального…
Ось зараз я вже у свої 30 років батько своєї "малішні" не волізгадую який азарт і відчуття та емоції (які залишаться на всежиття), як напевно і у кожної дитини, яка була пов'язана завтомобілем якимось чином. >
Коментарі4
Механік підростає)))
Ну, їй подобається і я радий цьому))) А з Машиною (20-річною) можна буде і не тільки механіком стати)))
Я теж, коли був малий, любив помити машину батька, навіть якщо і не треба)) це тобі дитина так заліково двигун помив?)))
Ні, тільки кузов) Підкапотне я сам карбкліннером ...