З'їздили ми сьогодні з родиною на Лебедівську косу. Це такийнемаленький шматочок чистої незагаженої природи, де можна відчутисебе трошки Робінзоном, тим більше, що моя П'ятниця завжди зі мною.До самої коси дорога на трієчку, і окрім думок про високопрофільнішини ніякі інші гидоти в голову не лізуть... А далі починаєтьсяпісок... Не знаючи якої глибини яма здасться з-за очеретів і чи небуде на шляху пішого туриста, летіти не хочеться, так що всі, хтозараз почне філософствувати про те, що "ходом треба", - мовчіть..Ходом можна і на даху від сміттєвого бака через Дерибасівськупереїхати, тільки це не заслуга машини, це закони фізики. Загаломзупинився я в черговій піщаній низинці, а рушити - ніяк Істабілізацію відключав і назад і вперед - ніяк, тільки сильнішезакопуюся.Вийшла вся родина, приспіли якісь мужики, загалом 5чоловік обох статей, ну і малюк мій шестирічний. І оливе колесами, арки піскострумить. Ну, гадаю, приїхав, замість відпочинку надикому пляжі, буде дикий коп лопатою та пошуки трактора.Засмутилося, і тут дивлюся — міраж-не міраж, їде мій рятівник, срібляста Тойота Прадо 120. Під'їхав, подивився на мене яколімпійський чемпіон зі стрибків у довжину на паралітика вінвалідному кріслі, з співчуттям так, по-батьківськи подивився троссобі за петлю, ну а я собі відповідно і й кааак... Торкнетьсялегонечко і невимушено, ніби не консерву мою зав'язлу з пісківзибучих тягне, а змія повітряного на ниточці. Коротше витягнув натвердий ґрунт, відчепив трос, …! об'їхав мене стоячого по піщанійціліні! і помчав далі, туди де й напрямів немає, не те що дорогий.А я лишився відпочивати на райському березі. Гарно відпочив. Требадуже добре відпочивати тепер, багато відпочивати, щоб потім добрепрацювати, щоб заробити достатньо грошей, продати своє асфальтовегівно та купити Тойоту.
PS. На фото є місце де застряг, та й пара пейзажів.
Коментарі2
погані думки )) кожному своє, на твоїй подорожувати тільки в дорогу а на те по бездоріжжю їздити
Це точно, гарна;)