Info Дві свічки на циліндр у гоночних двигунах.

Переваги:
<
Дві свічки на циліндр забезпечують більш рівне згоряння палива щопідвищує економічність. >
* Збільшення потужності (у поєднанні деякими іншимидоопрацюваннями)
* Зміна кривої крутного моменту у бік нижчих оборотів.
* Поліпшення прийомистості.
* Збільшення (на 1 – 3 од.) детонаційної стійкості пального, що єактуальним для моторів з механічними нагнітачами, щовстановлювалися на боліди Гран-Прі з початку тридцятих років.
< b> Недоліки:
* Значне ускладнення і, як наслідок, подорожчання конструкціїмотора, що практично не залишило шансів на поширення такої системизапалення на серійних машинах аж до початку шістдесятих років.
< /p>

Конструкція:
* Багато в чому аналогічна будь-якій іншій іскровій системі наоснові магнето або акумулятора, проте відмінності все ж такиє:прийнято встановлювати додатковий розподільник запалювання, окремі котушки запалювання кожного циліндра, і навіть значнозмінювати головку блоку циліндрів. Наприклад, на V-подібному12-циліндровому двигуні, об'ємом 2 літри, який встановлювався наспортивний прототип Alfa Romeo Tipo 33, було два розподільникизапалювання і кожен з них живив свій ряд із шести свічок.
* Свічки можуть розташовуватися в камері згоряння вертикально іпаралельно, або бути зміщені таким чином щоб електроди знаходилисяближче до центру камери згоряння або біля стінок циліндра. Всезалежить від форми камери згоряння та поршня, числа та розміруклапанів, об'єму двигуна тощо.

Збільшення потужності:
* Збільшення потужності і крутного моменту можна досягти, якщозбільшити кількість палива, що надходить, і повноту його згоряння.Наприклад, на довоєнних болідах Гран-Прі були поширені механічнінагнітачі. Але в їх застосуванні також був серйозний недолік -збільшення витрати палива, а одна свічка просто не могла спалахнутивсю суміш і деяка її кількість витрачалася даремно. Після установкив камеру згоряння другої свічки витрата палива трохи зменшувався, апотужність зростала (у випадку з моторами Alfa Romeo до 20%). Післявійни, у спеціально побудованому для змагань Aston Martin DB3S, використовувався рядний 6-циліндровий трилітровий двигун Lagonda, що розвивав 180-185 к.С. Конструктори вирішили збільшити пропускнуспроможність у циліндрах, встановивши головку блоку з чотирмаклапанами, а для більш рівномірного та повного згорянняпаливоповітряної суміші були додані ще шість свічок, що харчувалисявід свого розподільника. У результаті потужність зросла до 240кінських сил. Так чи інакше, в період з початку тридцятих і аж досередини сімдесятих двигуни з двома свічками на циліндр були доситьшироко поширені в гоночних автомобілях Ferrari, Maserati, AstonMartin, Alfa Romeo та багатьох інших:рішення дозволяло підвищитинадійність, потужність, економічність. Варто згадати створені дляГрупи спортивні прототипи Mazda. Моделі 767B та 787B оснащувалисяроторними 4-х секційними установками з індексами 13J та R26Bвідповідно. Якщо потужність 13J при робочому обсязі 2616 см3 (еквівалентно 5232 см3 для поршневого двигуна) становила 630кінських сил, то вже в R26B, на кожну секцію якого припадало по трисвічки, конструктори домоглися приголомшливої ​​цифри в 900.перевищувала встановлену регламентом межу, віддачу обмежили до 690к.С.