Люблю її. Люблю і ненавиджу.

/**/
13 годин< /я опублікував запис про те, що ненавиджу свою машину, люблю і не бачу, вона своїм капризом зірвала всі плани на 31грудня, його я планував провести за кермом, 100% присвячуючи себероботі та зароблянню грошей. Я планував провести за кермом 12годин, з 16:00 до 4:00. Одному, зовсім одному зустріти Новий Рік...Я б їхав, не рахуючи кілометрів кудись у далечінь, слухав різнумузику, думав про своїх друзів, про дівчат, які були в моєму житті, про своє життя... Щось накручував би собі в голові, про щось мріявби... Але, на жаль, злий рок втрутився в моє життя, і помахамисвоїх масивних лап трощив усі мої плани, немов вони — це сервіз ізгірського кришталю... Аскона мене підвела... Вона закипіла посередпроспекту, на самому початку подорожі... Вперше, вона внесласерйозне коригування в мій розклад... Коли, але не в новорічнуніч... Не сьогодні, Думав я ... Всіми правдами і неправдами ярозгорнув свою шхуну на зворотний курс, і через кілька годин, вдалодістався додому ... Я дуже сердився на неї. Дуже. Подумкиперебравши весь нецензурний жаргон російської та української мови, я таки дістався комп'ютера і налаштував попередній запис у БЖ. Аось тепер, через 13 годин, я вже пишу спростування на неї… ПісляN-ої чарки, випитої в колі найближчих мені друзів, післяобговорення з ними, що хвилюють тебе тим, після теплої, затишної, нехай і невеликої кімнати, наповненої чоловічим і жіночим сміхом, після всіх тих страв, які прикрашали наш скромний, але по-своєму "пишний" стіл, після усвідомлення того, що цей "новий рік", один ізнайяскравіших НГ у твоєму житті. Після всього цього я пишу, щолюблю свою машину. Все вищеописане, я пережив сьогодні лише тому, що їй так захотілося. Вона ніби встигла схопити мене "за бари", людину, яка раптом оступилася і почала падати в прірву... У прірвупогоні за наживою, погоні за бабками... Я, сп'янілий мерехтіннямсуми, яку міг заробити за 12 годин, і на яку свідомо був готовийпроміняти описані вище благи. Я вже зробив крок з урвища. Алераптом ця ляпас. Бац! В очах темно, стою посеред проспекту нааварійці, з-під капота пар, як з труби стародавнього парохда, століття так дев'ятнадцятого... Повільно відраховує "нолик-одиночку" аварійка, вітер задує сніг за комір, проїжджаютьповз десятки-сотні різних авто … По тротуарах люди… А я стою сам.Як миша в порожньому хліві. Так тоді я почував себе. Злився і незнав, що саме так, з якоюсь ноткою сарказму, хтось згори, запакувавмені новорічний подарунок... Написавши попередню посаду, я вимкнувкомп'ютер і повністю віддався емоціям. Я зателефонував зі своїмидрузями. Кожен планував зустрічати НГ додому. Спонтанно, за 20хвилин до курантів, вирішуємо, що ще не пердуни, і треба зустрічатийого разом. Кожен вистачає хавку, випивку, свою п'яту точку тагайда до когось на хату. Так і вчинили. Через 20 хв ми вже дружноздригали дзвонами наших келихів китайські склопакети, встановлені вкімнаті нашого друга. Наступні шість годин були наповнені цікавимидушевними розмовами, плануванням, аналізуванням, підбиттямпроміжних підсумків і як з'ясувалося у нас не все так погано! Вжезріють ті плоди, які ще недавно були недбало нами встромлені вземлю, будучи дрібним насінням ... Коли ми їх садили, ми не знали, чи проросте пелюстка. Чи побачать наші очі зелена стеблинка, на тлістрашної чорноти… Ми не знали, чи вийде… Але ми садили. Встромлялизнову і знову. В надії на "боже диво". А зараз раптом озирнулисяназад, і побачили, що щось вийшло… Вже щось виросло. Є певнийстатус. Якесь становище в суспільстві… Вже не з голою жо*ою… І заплечима вже є якийсь багаж… Здається, що ця ніч пролила світло навельми значущі речі… Вже перша людина з нашої компанії прийшла насвято із законною дружиною. І вона зовсім не завадила 24-річниммужикам, а лише прикрасила свято. Ніхто не напився у мотлох, ніхтоне блював через перили, не було безладних статевих зв'язків… Мивідбулися як люди… У рік мавпи, я помітив, що ми стали людьми… Дочого ж смішно.
А тепер питання, як мораль цієї байки: "свідомив би я це, якбиаскона сьогодні "не підвела", і я поїхав рахувати свої гривні? " —Навряд чи… PS Люблю її. Вітрила зловили попутний вітер змін. Змінна краще. З Новим Роком!
" що ми стали людьми… До чого ж кумедно.
А тепер питання, як мораль цієї байки: "свідомив би я це, якбиаскона сьогодні "не підвела", і я поїхав рахувати свої гривні? " —Навряд чи… PS Люблю її. Вітрила зловили попутний вітер змін. Змінна краще. З Новим Роком!
" що ми стали людьми… До чого ж кумедно.
А тепер питання, як мораль цієї байки: "свідомив би я це, якбиаскона сьогодні "не підвела", і я поїхав рахувати свої гривні? " —Навряд чи… PS Люблю її. Вітрила зловили попутний вітер змін. Змінна краще. З Новим Роком!