Перша зустріч

Все почалося з того, що з'явилося дике бажання обзавестисячотириколісним товаришем Молодість молодістю, велосипед, усісправи, але настав час уже пересідати на щось з дахом і двигуном —приблизно такі думки були.
І почалися активні пошуки по просторах інтернету. Рахунку було "абивистачило грошей" і "не рогата копійка". Спочатку всі пошукивпиралися у вісімки-дев'ятки, на інше нічого не вистачило б. Тимбільше у товариша 99-а, може щось підказати в обслуговуванні таінше. Варіанти напевно всі хто колись купував стикалися з типовимипроблемами — добрий стан, але без документів, з документами, алегнила і т.Д.
Курс долара спадав, а з ним і в'янули шанси купити щосьпристойне.Варіантів з кожним днем ​​ставало все менше іменше.Вісімок майже не було.Зате мій світогляд змінився завдяки...моєї дружині)) Вона просто сказала - а чому це я вперся тільки увісімку? чому б не сподобатися старим іномаркам? І тут пошукирозширились. Не багато, але в результатах відразу з'явиласякартинка комічної марбелли. Подивився, посміхнувся, посміявся вдуші і відклав. Пошуки йшли далі, але машинка якось крутилася вголові. Напевно потрібно було подивитися цього звіра та оцінитикомфорт із місткістю…
І ось так відбулася зустріч з Олександром. Дуже добродушна іжиттєрадісна людина, яка шалено любила свого товариша і ласкавоназивала його "дракошею". З ним у нього були пов'язані найкращімоменти в житті. Мене ж… а мене якось не чіпало… Ну прикольна…симпатична, але тісна якось. Пішов додому з думками. Брати чи небрати?
Минув практично тиждень, а я так і не віддзвонився Сашкові і нічогоне сказав. Потім просто в розмові з родичами спливла розмова про цюмашинку і ... І в цей момент, розповідаючи про неї я появив - вонамені напевно подобається. Не знаю як пояснити, але шаленозахотілося її забрати.
Довго вламував дружину і... Зламав. Зустрілися ще раз із Сашком, прокотив нас із дружиною — їй сподобалося. Вирішено. Беру!