Моя нова поліція

Всім привіт!
Я розумів, що рано чи пізно, але ця зустріч має відбутися.
Відсутність переднього номера на експлуатованому транспортномузасобі зберігала первозданний естетичний вигляд і вішати його небуло найменшого бажання.
24.08.2016 День незалежності країни, якій я віддав найкращі рокисвого життя.
Частина міста перекрита, з проспекту Ушакова перший екіпаж менескидає вправо на Гагаріна. Коли черга дійшла до мене, патрульнийжестом руки вказує мені наліво! Відчиняю вікно, питаю: "так кудимені? Там же перекрито! " Він: "зупиніться біля лівого краю".діалог:
Він:«Де Ваш передній номер? », і йде дивитися чи є задній:)
Я:«У багажнику».
Він:«А чому він у багажнику? »
Я спонтанно:«Зламалося кріплення, усуватиму…», а сам думаю «яке добіса кріплення, якщо їм там і не пахне! »
> Він:«Покладіть номер під переднє скло.»
Я:«? А так можна? »
Він «ТАК.»
Будучи законослухняним громадянином, дістаю номер з багажника ікидаю його під скло. Правопорушення усунув, якщо це моно такназвати:)
Отримую своє «Щасливого пусти! », заводжу машину рушаю… А ні! Розмова повторюється, патрульний акцентує мою увагу на тому, що такїздити не можна.
Вітаємо один одного зі святом та роз'їжджаємось.
Естетика – естетикою, а номер вішати треба.
Добре, будемо над цим працювати.
Всі добра та мирне небо над головою!
До зустрічі!