АНГЕЛ…

Молодий Ангел, щойно спрямований на землю, сидів на гілці дерева іслухав розмову дитячої компанії.
— Мені тато вчора подарував бант, дивіться якийсь гарний. Тільки внього попросила, він мені тут же подарував... Мама сказала, що цедля людини велика радість, коли їй роблять подарунки, - сказалаМаша, перебираючи кінчики волосся. — А-а-а у мене є… олівцікольорові… Мені теж їх недавно купили… Значить, у мене теж єрадість? — запитала Таня. Мабуть на щось наважившись, сказав:- Амені великий купили, тільки я на ньому поки кататися не вмію. Цетеж вважається подарунком, так? - Мама сказала, що радість - цеколи ти отримуєш подарунки і тобі від цього добре, - сказала Маша, влаштовуючись зручніше на лавці. - А якщо тобі подарунків нероблять, значить, у тебе і радостей немає? косячись на Сергія, якийколупав розтоптаний черевиком гірку піску. — Значить, ні, —повчально сказала Маша, — отже, ніхто тебе не любить, якщо тобінічого не дарують.
І всі подивились у бік Сережки. Вони знали, що Сергійко живе збабусею, і подарунки отримує нечасто, тобто майже зовсім неотримує.
Їм стало шкода свого друга.
Сергійка, мабуть, відчув, що його зараз почнуть шкодувати, і веселопідскочивши, сказав:— А в мене теж радість. Мені вчора ліс кошикгрибів подарував, уявляєте? — Це не вважається, адже це ти сам їхзбирав. А треба щоб просто подарував хтось, — сказала Маша. —Серьожка замислився на хвилинку, а потім випалив:— А вчора дощ був, ви ж пам'ятаєте? Ви ще всі додому розбіглися. А я в альтанці сидів, бабуся в магазин пішла. Так от дощ мені вчора таку величезнувеселку подарував. Красиву таку, різнобарвну, до самого небавеселку — радість.
Всі знову здивовано дивилися на Серьожку.— А ще після дощу вкалюжах рибки срібні плавали. Щиро, я сам бачив. Це все дощ, — зповагою до подарунків дощу додав хлопчик.
Хлопці з німим захопленням дивилися на свого друга.
«День перший. Зустрівся маленького чарівника». Потім задумався нахвилинку, і додав:«А мене запевняли, що їх немає».

Люди поважайте, прощайте і кохайте один одного! ДЯКУЄМО!