100 днів без машини

Вже не знаю жалобу це чи "ювілей", у будь-якому випадку кругладата, яка здебільшого має негативний відтінок…
Рівне 100 днів тому я останній раз повернув ключ запалення інасолоджувався їздою на моїй трішечці, іржавій, старенькій, алеробітничій і першій… Ех… ностальжі… Як би заспокоюючи її, обіцяв, що все пройде швидко, і вона засяє новими фарбами і замуркотить яккошеня, шелестячи новою гумою по асфальті…
З позитивного за ці сто днів — купівлі та подарунки для моєїтрієчки.
Було закуплено:нова проводка, ЕСП Гранат, скло переднє 07, новийкилим Люкс, нова стеля, сигналізація, доводчики, ЦЗ, повнийхром-пакет, програмоване реле двірників, всі сидіння від ОпельВектра А, фарба Мобіхел Сафарі №215, знайдені рідні трійковіповторювачі, всього й не згадаєш.
> Але на сьогоднішній день, машинка знаходиться все там же —зварювальника.Замінено все залізо, крім даху, стійок і частиниднища.Роботи завершені на 90%, що залишилося:замінити заднілонжерони, переробити передні крила на трійкові і поставити їх, вварити ремкомплект рамки вітрового скла, і підготувати машину дофарбування.
На жаль, іноді в житті буває так, що бажання і грошей мало длядосягнення мети, потрібно ще й везіння. Везення на відповідальногомайстра. Мені в цьому не пощастило, майстер хороший, але людинапогана — алкаш. Тому терміни здачі робіт переносилися вже кількаразів, а робота рухається вкрай повільно.
Якого це бути без машини? Погано. Сумно, як без дорогої людини, постійно чогось не вистачає, поступово опускаються руки та поглинаєдепресія. Переносять плани, залишаються невирішеними справи, які занаявності машини вже давно вирішені. І що найголовніше, не набагатодешевше бути без машини.
Громадський транспорт — це окрема історія. Намагаюся користуватисяним якомога рідше, то кенти підвезуть, то на робочому автобусі.Якщо кудись треба виїхати навіть погуляти, то втомлюєшся від дорогинастільки, що відпочивати вже не так приємно. Загалом, настрійтакий самий як і погода сьогодні — дощовий і холодний.
Поки що термін здачі робіт — 20 вересня. Хочеться сподіватися, щоце правда, але сподіватися вже немає сил і бажання, зважаючи навсе, надія нехай ще не померла, але перейшла на штучну системужиттєзабезпечення…