Від себе додати нічого, в коментарі розписали більш ніж достатньо, висновок хто як робить.
Якщо хочеться таку систему поставити у себе, то я б спочаткупорадив би поставити (у мене біля АКМ) келишку з дистильованоюводою, взяти якусь трубочку і провести через медичну крапельницю втрубку впускного колектора.
Поїздити потім, подивитися як вона їздити і по ходу
Я наприклад просто зробив так як описав, їздить економно, динамікахороша.У майбутньому деякі дороблю нюанси, щоб можна було їздити івзимку.
>
Якщо хочете детальніше вивчити то можете почитати.
Більшість тюнінг-технологій, що застосовуються сьогодні, відомі вжеледь не сто років (це наддув, упорскування азоту і багато іншого), а вісімдесят відсотків процесів, що відбуваються в циліндрі, невивчені до кінця й донині. Непоганий потенціал, правда? Але це все– вода. До речі, про воду і йтиметься сьогодні. Взагалі, нормальнийавтоаматор як вогню боїться води (тобто гідроудару), і поняття«впорскування води в циліндри» звучить для нього абсурдно. Однатільки думка про наявність у циліндрі хоча б краплі найпоширенішоїна нашій планеті сполуки може довести до серцевого нападу. Але«нормальні автомобілісти» тим і відрізняються, що читають«Присадибне господарство», тож за твоє здоров'я ми спокійні. Якбуло вже помічено, більша частина технологій далеко не нова, іперші досліди з уприскуванням води в двигун почалися ще в 30-хроках. А перший патент на таку систему видано в СРСР 1934 року! Уті далекі часи ніхто ще й не думав про використання цієї технологіїдля отримання додаткової потужності – досліди ставилися з метоюуникнути явища детонації в циліндрах (вибуху паливно-повітряноїсуміші в циліндрі замість прогресивного горіння).
Безпосередньо для збільшення потужності впорскування води, поряд ізуприскуванням закису, було вперше використано під час Другоїсвітової війни у літакових двигунах. У Німеччині «на воді» літализнамениті «Месери», в СРСР – Іли та МіГі. Однак нові реактивнідвигуни, як ти вже знаєш, убили всі перспективні розробки попоршневих моторах. Повоєнні роки. Система знову почалазастосовуватися, дозволяючи використовувати бензин із нижчимоктановим числом без шкоди двигуна. Хоча ми і говоримо«уприскування води», тільки H2O дозволяє, в основному, знизитидетонацію (плюс, діючи як антиоксидант, перешкоджає відкладеннюсполук вуглецю), насправді ж застосовується суміш води та метанолуу співвідношенні 50:50. І зараз пояснимо, чому. Вода має дужевисоку теплоємність (саме тому поблизу моря зміна температуривідбувається більш плавно), що сприяє зниженню температури повітря, що надходить, а ми знаємо з шкільного курсу фізики, що з стисненняхолоднішого повітря потрібно витратити менше енергії. Тобто, грубокажучи, вода відіграє роль інтеркулера. Проте що ж виходить? Зодного боку, тепер ми можемо «загнати» в циліндр більше кисню, алез іншого, вода випаровується, залишаючи менше місця для кисню.Виходить, що обидва фактори нейтралізують один одного! Якби не однеприємне «але» — вода, випаровуючись, збільшується в обсязі, а отже, збільшується і тиск усередині циліндра, отже, спостерігається іприріст потужності – близько 10%.
Крім того, вода при упорскуванні стає дрібнодисперснимсередовищем з розміром частинок - крапель - близько 0, 01 мм, ібензин ці краплі відразу обволікає - приблизно так само, як вінрозтікається по поверхні калюжі. Камера згоряння, таким чином, виходить заповненою більш рівномірно (більше гомогенізована суміш).Це збільшує ККД і, знову ж таки, знижує ризик детонації. Не зайвимбуде нагадати, що жодна система не може повноцінновикористовуватися без відповідного налаштування двигуна – це абозбіднення суміші, або збільшення тиску, або раннє запалювання. "заточені" літакові двигуни часів Люфтваффе мали пристрої дляавтоматичного збіднення суміші під час упорскування води. Якщоговорити про сьогоднішній день, то Saab нещодавно ставзастосовувати на турбованих двигунах упорскування води в поєднанніз бідною сумішшю, але тут це зроблено з метою економії палива тазниження шкідливого викиду в атмосферу.
<
А тепер про метанол. Цей спирт горить набагато повільніше, ніжбензин, завдяки чому тиск у циліндрах наростає плавніше і його піквиникає пізніше. Що відбувається? Збільшується момент, а отже, іпотужність, яка безпосередньо залежить від співвідношення моменту ічисла обертів. Але найсмачніше - правильно встановлена іналаштована система абсолютно безпечна для двигуна! Більше того, як було сказано, вода перешкоджає відкладенню сполук вуглецю! Словом, коли згниє все залізо, мотор ще твоїм онукам дістанеться. Агідроудару боятися не варто - для того щоб пошкодити мотор, требапросто потонути в броді з мотором, що працює. А розумні кількостіводи для движка не страшні. Від теорії перейдемо до галузіпрактичного застосування. Щоб система була ефективною та безпечною, вона повинна відповідати наступним вимогам:рівномірно розподілятипотік між циліндрами та змінювати витрату води залежно від обсягуповітряного потоку. Ідеальний варіант - коли максимальна кількістьводи надходить на піку моменту. Правильне співвідношеннявода/повітря – 1:10…1:14 (якщо недолити – двигун детонуватиме, перша ознака – сильна вібрація; якщо перелити – паливно-повітрянасуміш згорятиме не повністю, перша ознака – стрілянина з глушника).Вода обов'язково має бути дистильованою. Подивися на відкладеннясолей у чайнику – ти ж не хочеш, щоб у циліндрах була така жгидота! Між рядками можна помітити, що купити сьогодні таку системуособливих проблем немає, а ось правильно налаштувати ... Такихфахівців по всій Росії можна на пальцях однієї руки перерахувати.ефективніше випаровування (саме тому в блюдце чай холоне швидше, ніж у склянці). Як цього досягти? За допомогою достатньо потужногонасоса та правильного (! ) сопла форсунки. У саморобних системахзазвичай використовується насос від зрошувальної системи та голкавід одноразового шприца. Надійність та ефективність такоїконструкції під великим питанням. В атмосферних двигунах форсункавстановлюється у впускному колекторі, поруч із дросельноюзаслінкою. Власникам турбових моторів пощастило ще раз – тут цілихтри варіанти установки:перед компресом, між компресором таінтеркулером, після інтеркулера. У першому випадку замість насосавикористовується тиск наддуву, але вимоги до форсунки дуже високі ікомпресор живе досить недовго – на крильчатці з'являютьсявідкладення солей. Другий випадок – з досвіду застосування вавіації, де форсунки (іноді їх було більше десятка) встановлювалисябезпосередньо біля виходу з турбіни. І нарешті, третій варіантхороший тим, що вода відіграє роль додаткового інтеркулера, знижуючи температуру повітря в циліндрі приблизно на 500градусів.
Видовище! Сьогодні одним із найвідоміших виробників системупорскування води є британська фірма Aquamist, саме її продукціястоїть на більшості ралійних автомобілів. Так-так, машини WRC щепару років тому їздили «на воді», поки FIA не ввела заборону, але вдеяких інших серіях упорскування води залишилося! А ось що Щодоцивільних автомобілів, то для них фірмою продано всього близькодвохсот комплектів! Сьогодні така система коштує від $200 до $3000, і купити її цілком реально. Цілком реально навіть встановити.Складніше – налаштувати, ще складніше – правильно налаштувати. Убудь-якому випадку, упорскуванням закису азоту здивувати когосьскладно, а впорскування води, судячи з усього, ще довгозалишатиметься екзотикою. Це одна з машин, що використовуютьсистему від Aquamist. На 650-сильному моторі стоять три форсункиперетином 0, 7 мм. Згідно з рекомендаціями виробника, вонирозташовані перед інтеркулером. Для зберігання води спеціальновиготовлений алюмінієвий бак (коштує біля правої фари) ємністю 3, 5літра, яких вистачає майже на 15 хвилин безперервного використаннясистеми. Приріст – приблизно 50 к.С. Повторимо:на відміну відзакису, упорскування води може працювати хвилинами і навітьгодинами! задавайте тут, чим зможу тим допоможу.
Коментарі1
Якщо більш детально виготовлення системи подачі води в карб. двигун-розміри, матеріал і т.д.