Салон. Акустика. Життя не єдиним авто.

Ось вирішив поділитися кількома фотографіями зсередини моєївосьмулі. Заздалегідь вибачаюся за "чистоту" килимків. А самі фоторобилися в місцевому лісочку, але про це пізніше. .

Самі сидіння дісталися мені з автомобілем від попередньоговласника, який теж не сам із ставив.
Якщо є знавці, підкажіть, від якої саме машини ці сидіння.Мазда:Але це не точно.

Регулювання самої сидіння механічна, змінюється нахил для попи.Само собою регулюється спинка.Все механічне, без підігріву, аледуже зручне.

<
Класні бічні підтримки, ергономіка, сідаєш і отримуєш задоволення, поки тіло відпочиває) хаха.

Останній ракурс по сидінках. Встановлена полиця з ДСП, обшитакарпетом. У багажнику місця і так дуже мало через запаску, тому просабвуфер поки що йти не може. Якщо робити, то стелс у бічній ніші, але на це поки що немає здоров'я та фінансів. У полку встановленіовали Kicx STC-693. Додалося низьких частот, в цілому звучить дужегідно, але. Потрібно додавати звук на фронт. У планах зробитиподіуми на картах дверей під кілька динаміків 16"+. Як вийде наділі подивимося. Знову ж таки поки що не вистачає здоров'я цимзайматися.
Динаміки куплені зі складу за дуже гарною ціною. Кому потрібно щосьпо електроніці, пишіть, я підкажу де можна подивитися.
Ну і так, по дрібниці, замовив з Алі маленький вольтметр, купивзапасну кришку (вона знаходиться відразу під ручником), і врізаввольтметр у кришку.
Важливо було потрапити приладом між шахтами повітроводів опалення.Явпорався.Світить зеленим, під ручником не заважає, не відволікаєвночі від дороги.Коли потрібно дізнатися свідчення заглянути нескладно ) до цього я в принципі і прагнув.Можливо з часом поставлюкнопковий переривник, щоб екранчик горів тільки, колинеобхідно.

Далі трохи на побічну тему.

< Деякі мої знайомі, думаю таких дуже багато, живуть однієюмашиною.Інстаграм завалений фотками в будь-якому зручному місці, постійно щось з машиною роблять, крутять, крутять, свердлять, тонують, перетонують. Загалом кожен живе, як хоче.

У мене крім автомобілів, було і є теж дуже популярне заняття.велосипедів у Запоріжжі.
Кістяк запорізького велоклубу не налічує і десятка людей, зате всілюди перевірені, відповідальні та добродушні. Поки в мене невиявили онкологію в серпні, я більш активно брав участь упокатушках та організації заходів, зараз поки хворію ... Як я писавраніше, проходжу хіміотерапію від метастаз, проте планую відновитивелопокатушки, марафони, все, що приносить радістьвелолюбителям)

За короткий відрізок часу мені вдалося досягти і самореалізації ібагато зробити для велолюбителів міста. Звичайно ж, лише завдякинашій команді, дружному колективу.

Ось моя фотографія з нашого крайнього заходу. Все в спортивному, ая в mtp Так на моєму рахунку, за весь час, багато тисяч км, медалька і сертифікат за марафон в 200 км по області, волонтерськіподарунки від спонсорів різних спортивних заходів міста.
Загалом це величезна віддушина та щастя, крутити в невідомомунапрямку довгий годинник… (кому як — я не сперечаюся).; )
Я ось запам'ятав дуже добре свою одиночну поїздку до Бердянська іназад. Там побув 3 дні.
Назад дорога зайняла майже 13 годин у ніч, з 6 вечора до 6 ранкунаступного дня. Це незабутньо, 200 км віч-на-віч з дорогою, змузикою у вухах і фарами на кермі. + Легкий дощ та погані дороги, на момент поїздки.
Дуже крута поїздка та досвід на майбутнє. Скільки я хотів биповернутися до лав марафонників і підкорити дистанції в 200, 300, 400 і 600км. Хто захоплюється подібним, але не знає, як проїхати цідистанції офіційно, на рахунок, пишіть. Я дам контакти і приведу впотрібне коло людей.
Між 4-ою та 5-ою моєю хіміотерапією Запорізький велоклуб (я лишетрохи зміг допомогти) провів перегони у місцевому лісочку. На цюгонку приїхали спортсмени навіть із Мелітополя, Василівки, Енергодару. Люди справді фанати своїх двох коліс. При тому, щобагато хто має автомобіль. Але він не займає 99% їхнього життя.