Підлокітник саме під себе чи напевно він такий міг би бути із заводу.

Фінальний варіант
Одразу опишу його характеристики.
Розміри ДхШхВ мм. 150х130х110 мм
Без внутрішньої порожнини. Не бачу сенсу витрачати сили заради невеликого розміру внутрішнього простору У проріз менше 110х80х60 ммне можу уявити що можна покласти корисного А з системою відкриванняі замикання потрібно повозиться./>
Основний матеріал:Фанера і ДСП.
фанерні теж.Знову ж розміри, матеріали та особливостікористування.
Мої вимоги були такими:
1. Щоб не заважав користуватися важелем КПП та важелем ручника.
2. Висота повинна бути оптимальною для комфорту.
3. Матеріал був довговічним і красивим. Перебрав близько 20варіантів, намагався адаптувати підлокітники з інших авто. Але самедовжини мене зупиняли. Майже всі підлокітники закривали ручник. Аця головна вимога…
Знайшовши оптимальний розмір та габарити майбутнього підлокітника язайнявся проектуванням. Ну як сказати зайнявся? Не поспішаючи, періодами з величезними проміжками на відпочинок.)))) У результатірік тому я зібрав перший прототип з поролону та якогось шматкатканини. Це була скоріше подушка що мігрувала під моїм правимліктем та шукала оптимальне місце. У результаті вона сталапрабатьком першого підлокітника із суміші листів полістиролу табудь-якого поліпропелену. Все було м'яко та зручно, але непрактично і не надійно. Навіть убило надію на майбутнє і я всю цюсправу закинув. Але незабаром мені трапилася упаковка віднімецького редуктора на роботі. І що мене вразило в іноземцях, тоце своє ставлення до упаковки. Це була фанера не з якогось дерева, типу сосна. А реально щось благородніше, з просоченням та якістювиконання. Вибравши відповідні елементи упаковки, я почав збиратиновий варіант підлокітника. Фотографій процесу просто не було череззабобони.
Форму підлокітника скопіював з підлокітника Есперо. Думаю якщо вланосі робили підлокітник, то він би виглядав саме так. Майжеквадратний, з недовгою фаскою під контакт з ліктем. Щоправда, вінбув би з внутрішнім відділенням під дрібничку. Але що тудипокладеш? Процес виявився не швидким, оскільки кожну деталь доіншої деталі клеїв і залишав під пресом на добу. Потім шпаклівкакосяків і фарбування ґрунтовкою. Почалися довгі дні вибиранняматеріалу для оббивки. Еко шкіра, гобелен та китайський шовк.Мояхвора фантазія працювала в режимі «Оселедця в мереживах або орхідеяна смітники». Але хай живе розум, та гине маразм. Я роздобув старийчохол спинки сидіння і пустив його під скальпель. Усю конструкціюпідлокітника розділив на три основні частини. Верхня м'яка частина.Нижня частина. Корінна частина, яка знаходиться у кишені штатногопідлокітника. ))))) У Ланосі виявляється їсти за каталогомпідлокітник.))))) Для людей з дуже довгими руками щупальцями. Несуть ... Після складання основних частин взявся обклеюванням повстюв потрібних місцях, тобто де потрібна м'якість і краса. Верхнючастину перетягнув тканиною з поролоновою підкладкою на повсть.Нижню частину просто автотканиною на повсть. Корінну частинуобклеїв карпетом. Так приховав одвірки виготовлення. Поєднав усічастини між собою та встановив у штатний підлокітник. До цьогоїздив пару днів і звикав, спостерігав і думав чимось закрити щілинуміж пластиком і новим підлокітником. І вихід був знайдений, збагатьох варіантів я застосував оксамитові двері шафи купе з довгимворсом. Щілина закрилася на ура. А коли все притягнув шурупами, тощілина практично стала не помітною. Містика… після дбайливого миттяна мийці самообслуговування і першої примірки підлокітника поїздкистали приємнішими. Всі ямки підвіска відпрацьовує м'яко, передачіперемикаються плавно, думаю конику підлокітник реально зайшов.; -)))))
"; -)))))
"; -)))))