Дуже вразила одна історія одного водія з Росії

Я не жебрак!

<
Учора сиджу в машині, чекаю знайомого.Підходить хлопчик років 10-12у руках пляшка і ганчірка.— Дядю, вам колеса помити на машиніСкільки дасте, стільки дасте, мені просто гроші дуже потрібні., протягую.
Не мені. — ображено каже хлопчик і відвертається йти. Будь ласка, —уже дивлюся на нього з повагою. — Я цією ганчіркою колеса і дискипротираю, вона ваше скло і фари подряпати може.Поки він витирає, питаю про батьків, неохоче, натякаючи на межу клієнт- послуга танічого особистого, розповідає, живе з матір'ю. Батько помер піврокутому, а мати зараз захворіла, працювати не може кілька місяців, осьйому і припадати і на харчування та на ліки заробляти. Я здоровий, руки ноги є. Я чоловік, що можу те й роблю, але гроші зароблятиму.Вдень у школі, увечері підробляю, іноді в магазині тут допомагаю, сміття виношу чи ще що. Витягую з кишені 300 рублів, простягаю.Знову не бере. — Це багато! Я нічого такого не зробив, — зновудивує мене хлопчик. >

Бере гроші, дякує і йде до іншої машини., жінці, яка виростила тавиховала такого Чоловіка! Нехай вона одужує і все в нихналагодиться. У дитини має бути дитинство з іграшками в руках, а неганчіркою для протирання коліс.