Ретро в мегаполісі, або 100 км на день по місту

На початку минулого тижня був змушений поставити Омегу наобслуговування- всьому виною рідкісна хвороба - котушказапалення.Поки з'ясовувалася причина, замовлялася нова котушка, поки була виправлена ​​помилка із замовленням - був тиждень безосновної машини.
Пробіг 300 км по місту, вранці, ввечері-година пік, днем ​​центр-вічно в пробках ... Повільно, по одеській бруківці, швидко-прямим, все в машині 1975г з мотором 1, 3л.
, боротьба зі звичками дається легко.
Найприємніше рухатися на 3-4 передачах:крісло (а це дійсно крісло, при чому таке як з меблевого гарнітура від дивана, що у вітальніварто) дозволяє розвалитися, поклавши праву руку на спинкупасажирського крісла.
Жодних складнощів з маневрами перебудови-кермо цілком стерпнокрутиться, а на другий день я для себе відзначив, що можна церобити і різкіше :)
Торможіння Тут слід бути обережніше. Сучасні авто реагують нанатискання на педаль гальма значно швидше - нічого дивного, аджепідсилювачів немає! Варто бути вибірковою до швидкості руху, яка вмісті не перевищує передбаченої ПДР- 60 км/год.
Щодо розгону:перша актуальна щоб рушити з місця, цілком можнавідразу включати другу, і якщо машина хоч трохи котиться - томотору не складно починати розгін з 2й. Ці три дні були корисні длякращого ознайомлення з Машиною. Я зрозумів, наскільки задубелі відчасу колеса, наскільки неоднаково працюють амортизатори та й іншінюанси. Скажімо так:ми стали краще розуміти один одного. Щостосується того, як на машину дивляться навколишні — це фурор.Записки під двірником із проханням продати, питання перехожих доцього за ці дні я звик. Через те, що це будні і треба працювати, така увага іноді й дратувала. Це машина вихідного дня, крапка!