Пора прощатися

Продав…
Робив, робив, зрозумів що зробив. Вирішив час… пора віддавати своюдівчинку. Покупцем виявився яскравий молодий хлопець який прямийгорів дивлячись на мою рх. Вбирав як губка всі мої історії, налаштування по машині, життєві ситуації.Відкрито говорив йому прокосяки і все одно він продовжував дивитися на неї таксамо.Останньою краплею було схвалення і не бажання змінювати гумуна вуже, і ту я зрозумів що вона потрапила в правильні руки (влаштовувало навіть те, що на купинах гума підтиралапідкрилки).
Що можу сказати від себе.Я був 3м власником (один з яких бувперекупом і нічого не нишпорив у рх, явно злякався коли дізнавсяпро машину більше).Провели ми разом 2роки і рівно 4місяця, якщо вднях то цілих 854 цікавих і захоплюючих дня.На каталі не так вже йбагато але застоюватися в гаражі ніколи не давав, приблизно 14200км.При тому що і на великі дистанції теж їздили.Зробили по ній дужебагато чого, для цього і є цей бортовик.
Дякую за яскраві емоції і теплі спогади. Даруй тепер їх новомувласнику.
Я вірю, що ти потрапила в хороші руки.
Далі — більше. Я ще зумію здивувати)