Якщо ви були дитиною у 60-ті, 70-ті або 80-ті, оглядаючись назад, важко повірити, що нам вдалося дійти до сьогоднішнього дня.
У дитинстві ми їздили на машинах без ременів та подушок безпеки.
Наші ліжечка були розфарбовані яскравими фарбами з високим вмістом свинцю.Не було секретних кришок на бульбашках з ліками, двері часто не замикалися, а шафи не замикалися ніколи.
Ми пили воду з колонки на розі, а не з пластикових пляшок, нікому не могло спасти на думку кататися на великому в шоломі. Годинами ми майстрували візки та самокати з дощок і підшипників зі звалища, а коли вперше мчали з гори, згадували, що забули приробити гальма.
Після того, як ми в'їжджали в колючі кущі кілька разів, ми розбиралися цією проблемою.
Ми йшли з дому вранці та грали весь день, повертаючись тоді, коли запалювалися вуличні ліхтарі, там, де вони були.
Цілий день ніхто не міг дізнатися, де ми... Мобільних телефонів не було! Важко уявити. Ми різали руки та ноги, ламали кістки та вибивали зуби, і ніхто ні на кого не подавав до суду. Бувало всяке. Винні були тільки ми та ніхто інший. Пам'ятаєте? Ми билися до крові і ходили в синцях, звикаючи не звертати на це уваги. Ми їли тістечка, морозиво, пили лимонад, але ніхто від цього не гладшав, тому що ми весь час гасали і грали. З однієї пляшки пили кілька людей, і ніхто від цього не помер. У нас не було ігрових приставок, комп'ютерів, 165 каналів супутникового телебачення, компакт-дисків, стільникових телефонів, інтернету, ми мчали дивитися мультфільм усім натовпом у найближчий будинок, адже видиків теж не було!
Натомість у нас були друзі. Ми виходили з дому та знаходили їх. Ми каталися на великах, пускали сірники весняними струмками, сиділи на лавочці, на паркані або в шкільному дворі і балакали про що хотіли. Коли нам був хтось потрібен, ми стукали у двері, дзвонили у дзвінок або просто заходили і бачилися з ними. Пам'ятаєте? Без попиту! Самі! Одні в цьому жорстокому та небезпечному світі! Без охорони! Як ми взагалі вижили? Ми придумували ігри з палицями та консервними банками, ми крали яблука в садах і їли вишні з кісточками, і кісточки не проростали у нас у животі.
Кожен хоч раз записався на футбол, хокей чи волейбол, але не всі потрапили до команди. Ті, хто не потрапили, навчилися справлятися із розчаруванням. Деякі учні були такі кмітливі, як інші, тому вони залишалися другого року. Контрольні та іспити не поділялися на 10 рівнів, і оцінки включали 5 балів теоретично, та 3 бали насправді. На перервах ми обливали один одного водою зі старих багаторазових шприців!
Наші вчинки були нашими власними. Ми були готові до наслідків. Сховатися не було за кого. Поняття у тому, що можна відкупитися від ментів чи відкосити від армії, мало існувало. Батьки тих років зазвичай брали бік закону, можете собі уявити? !
Це покоління породило величезну кількість людей, які можуть ризикувати, вирішувати проблеми та створювати щось, чого до цього не було, просто не існувало. У нас була свобода вибору, право на ризик та невдачу, відповідальність, і ми якось просто навчилися користуватися всім цим.
Якщо ви один із цього покоління, я вас вітаю. Нам пощастило, що наше дитинство та юність закінчилися до того, як циніки купили у молоді свободу натомість за ролики, мобіли, фабрику зірок та класні сухарики… З їхньої спільної згоди… Для їхнього ж власного блага











Коментарі(4)
MINERVAбув 2 роки тому
Київ, Київська область
Прочитав. як у дитинство потрапив... Найщасливіше дитинство було у нас!
dokhudson27був 2 роки тому
Sviatoslav Kovalov
Їжджу на Ford Fusion (Америка) 2.0 Turbo
Львів, Львівська область
Народженим у СРСР, радіація так само на користь йде. Дитинство почало 80х, юність 90х. Ну, а армія 97 рік. Не нас так просто не вижити з цього світу.