Як усе почалося

Ти можеш скільки завгодно мріяти, вигадувати відмазки, що ценакладно, пафосно і т.П., але якщо проїдешся — ти на 50% ногоювступив у Порші, а якщо тебе провезуть знаючі люди. На всі 100%Якщо хочеш зберегти гроші не сідай у порші з професіоналом закермом, особливо на треку))) Щось таке трапилося зі мною і дружиною2017. Одна справа коли ти обережно ведеш машину на тестдрайві, нехай навіть не дуже обережно, але все ж таки керуєш яксвоєю.Переключиться і зрозуміти стиль, динаміку - все і відразускладно.Але коли Ігор (продавець салону) прокотив нас по дужезначним бездоріжжям на всіх парах з вітерцем і пилом, а потім на 80зі скрипом коліс прокрутив по кільцю-це вже не можна було забути іпроігнорувати.Рішення, що "це того варте" синхронно з'явилося внаших з дружиною головах., чим трохи засмутив Ігоря, але все жтаки його робота не пропала даремно…
Macan S in the wood
Абсолютно випадково я знайшов практично новий автомобіль відеальному стані у відповідній комплектації. На той момент чи ненайбільш критичним пунктом був об'єм 3л бензин на 340 сил (щобпотужність і динаміка не гірша за нашого Фініка 3.7л з 333японськими кобилками), пам'ять сидінь та пневмопідвіска (в Україніце опція і зустрічалася дуже рідко), враховуючи якість доріг, якимипланував їздити 80% часу. Найцікавіше:виявилося, що Ігор із салонузнав власника і саме він йому підібрав і продав наш Макан.пневмопідвіска
— повне обважування Sport Design
— 20-і спайдери (one love! )
— 14-позиційні сідочки з підігрівом і пам'яттю на дорогійкоричневій шкірі еспресо (чому немає вентиляції - цілий анекдот, але таке писати публічно не можна)
- камера заднього вигляду (як формально - опція)
Все, вистачить :)
< /p>
Після тест драйву, перевірки на ПЦКА (порше Центр Київ Аеропорт) тавердикту – все супер залишалося лише відраховувати дні, години тахвилини до операції. Для когось це міг бути просто крок, але длянас тоді здавалося величезним стрибком і вимушені півтора тижнілише підігрівали бажання. Машину переоформляли за місцем її першоїреєстрації — у Києві . Дорога додому (200 км) зайняла майже нічого:) Десь моменти нестримної радості, десь настороженість та пошуккаверз. Куди ж без них; )

Незважаючи на те, що автомобіль був технічно справний, а радістьі передчуття на піку, деякі ділянки ЛКП (капот в основному), лобовескло та сріблясті молдинги навколо вікон вже були загартованісуворим життям. Лобове посічено дрібними сколами, які поліруваннямприбрати не реально. Думаю, коли попередній власник хвалиться, щоза 2.5 години доїжджав до Одеси (близько 450 км), то напевно вартобути уважнішим до наслідків ймовірного природного піскоструму на200+ км/год. Молдинги ж виявилися не трішки брудними, як здавалосяодразу, а корродованими через паршиве миття з сильнолужнимизасобами. Ну а тісні паркування та бордюри неформали трохипідкоригували шикарні 20-дюймові спайдери). Якось так.
Далі було майже 1.5 року "нічого". Їздив туди сюди, проходив ТО, міняв рідини, колодки, диски гальмівні, продовжував гарантію (формально ще діє до кінця 2020 року). Але за фактом була тількизаміна болтів "голови" мотора, через які трохи сочилося масло (говорили типовий дрібний одвірок), що критичним не назвеш. Напевнов нашому кейсі все ж таки пощастило з "німецькою якістю". Але… вякийсь момент я знову став собою і чогось стало мало. Що з цьоговийшло і як далеко зайшло буде якомога далі; )