Грати від Кена Окуями

От і до Одеси прийшла весна. На термометрі стрільнуло плюсп'ятнадцять, сніг незабаром розстояв, перетворивши жодного разу неприбрані вулиці міста на манну кашу. А тут ще на додачу дощ пішов –не саме чи час для чергової фотосесії, подумав я, взявши в рукисвій еблофон. Блукаючи японськими аукціонами і нічого взагалі незнаю про Кена Окуяму і його творчість (про що читайте тутhttps://megadriver.org/p1302021-iaponski-fari-ken-okuyama ) Алеґрати я шукав цілеспрямовано Після установки фар я просто засмаглаідеєю Окуянізму. Шукав хоча б щось з тієї самої ексклюзивноїверсії, але, на жаль, вона настільки рідкісна, що навіть назвисвоєї не має.У Японії її називають хто як – лімітована версія, JDM, чорна кореянка але це все народні назви.

Загалом, шукати шматки цієї машини – суцільне покарання, але я нездавався, і день у день моніторив аукціони, поки не побачив їх .Сидячи на роботі, в душному офісі серед іншого сірого планктону, яраптом закричав:так, так, дааааааа. Бухгалтер Лідія Петрівна ажіменну чашку з написом «Лідія Петрівна, узбагойзя — дебет ізкредитом зійшовся» впустила на підлогу та розбила. Потім цілий деньображена на мене ходила. І тут я почав робити ставку за ставкою.Але ціна прагнула вгору, як долар у день погашення позик. І це бувлише початок, кінець аукціону рівно через 7 днів. Але я був невблагаємо. Я зробив це. Я поставив останню ставку і забрав ці ґратиза ціною, про яку навіть думати вголос некрасиво. Але вони сталимоїми. Далі місяць очікувань, повідомлення з пошти, черга білявікна – і вони в мене в руках. Ось із установкою були проблеми. Унас у комуналці посилився дід старий, якому дуже сподобалась моямашина. Каже:«це, звичайно, не волга в 21-му кузові, але тежзійде». І як тільки я починаю щось у ніссані робити, дід відразупідходить і починає давати поради, що та як. Ось недавнозаявляє:«даремно ти, онучку, карбюратор звідси зняв. Вона ж непоїде. А я йому:«Діду, вона без карбюратора їздить». А він:«Так, казав твій батько, що ти його чачу нишком тириш». . Прибіг домашини, давай пхати – а вони не лізуть. Виявляється, що у версіївід Кена Окуями кріплення ґрат трохи інші. Кароч, не стає грати, зазори і зверху, і знизу. Пхав я її, пхал, і ногою, і ліктем - всебезглуздя. Прийде болгаркою спилювати кріплення та колгоспити нові.Збирався одразу це зробити, але тут дід прокинувся. Я швиденькограти до машини приклав, на еблофон їх пофоткав, машину закрив, іпоминай, як звали.Тепер у мене два комплекти морди машини. Комплектвід Кена Окуями до графітових дисків на літо, комплект сток фара +хром грати до світлих дисків на зиму. А що, хром теж добрий, дороговиглядає, мені дуже подобається. Та й дорогий він, як пам'ять –подарували мені хромовані ґрати хороші люди в добрі часи. Загалом, що я хочу сказати. Буду й далі оточуватись. Подивимося, що з цьоговийде.