Я знаю коротку дорогу...
Як говориться: "найнеймовірніші і найдивовижніші пригоди починаютьсязі слів:«Я знаю коротку дорогу»"…
Була звичайна червнева неділя. Я сидів за компом. Знайти "що-небудьпочитати цікаве" за допомогою веб-серфінгу не виходило, аостаннього боса з Wolfenstein:The New Order замочив ще вранці ...Тут зателефонував товариш, який відчував той же стан душі що і я, зпропозицією випити пляшку горілки покататься по польових і лісовихдорогах на моєму луазі.Після деяких коливань (оскільки в суботупочав співати пісні один з підшипників гени), з відмазкою передсобою "типу нихрена генератору за один день не станеться, деякііндивіди роками з такими несправностями їздять", я погодився.
Каталися ми навколишніми населеними пунктами, дивилися як іде життяв селі, захоплювалися красивими пейзажами, клеїли місцевихпредставниць жіночої статі, правда дівки на нас — двох мужиків знеголеними мордами в камуфляжах, велися неохоче ( мабуть думали щоми терористи:-).
Розчаровані таким поворотом подій ми вирішили їхати додому.Щоправда, треба сказати, що відїхали ми досить далеко (кілометрів35-40) від рідного міста. А колись асфальтова (напевно це було дужеі дуже давно) дорога якою ми їхали, хотіла бути кращою. Пошукальтернативного шляху зайняв дуже небагато часу — навігаторомнедалеко (кілометрів 15 напевно) від нашого місцезнаходження малавідбуватися траса Івано-Франківськ — Тернопіль. На трасу можна булопотрапити і через села, але через ліс було набагато ближче. І невіщуючи нічого поганого, на шосейній гумі, без лопати, ліхтарика (ачас уже було близько восьмої вечора) зі словами "верняк, десь тутмає бути коротка дорога через ліс" я поїхав ледве помітними слідамивід протектора Уралу (мабуть лісовоза) які пірнали в глибзаростей…
…Вибралися з лісу ми вже під ранок (десь о 5:30), повністюпромоклі, брудні та злі як чорти з утопленим стартером ізчепленням, що буксує від болота. І знаєте що найсмішніше в ційісторії? Ми виїхали недалеко від того місця, де були ті самізлощасні уралівські сліди. Знайти короткий шлях через ліс невдалося…
Коментарі19
як працює хайджек? судячи з назви це домкрат якийсь, але не звичайний.
Це рейковий механічний домкрат. Який до речі був будівельним, а джипери його собі запозичили. Принцип роботи ну дуже простий, але це потрібно живо бачити або на відео.
Як я собі розумію одна сторона впирається в болота або широке постачання для збільшення площі тиску, друга частина в упор на кузові, наприклад спереду, а далі? Передню вісь підняли, на задній все навантаження.
Під колеса осі, яка висить у повітрі, можна підкласти/підсипати різні предмети, наприклад сендтраки, дошки або поліно на крайняк. Плюс хайджек дуже корисний у колії, коли машину можна легко перекинути в потрібну сторону з грязьової пастки. Приклад на...
спасибі ще давно вилив на нісан клабі подушку яка набивається від акуму щоб зрушити автомобіль, але це не тру і для мажорів )
тру джипер використовує хайджек)
Так і набуває досвіду)
Ага)
46 відсотків нещасних випадків буває після слів Дивись як я вмію а 54 після цього фігня дивись як я можу. нічого негативний результат- теж результат. зате досвіду набрався. ми їх подолали.
100% правда)
Як говориться якщо є вільний час, чому б не зрізати))))
так, так, пригоди на свою дупу шукати ми любимо))))
ось це бруд))))
У нас багато бруду)
Круто! )
Знайома історія)))
так історія була автентична тільки я був зі своєю подругою, ось там я запарився сам капав сам з кривого заводив наеб.я так що сил не було на педальку газу натиснути. теж виявився поворот ні туди темно і не хрону не видно
Такі історії потім згадуєш з посмішкою)
це зараз так, а тоді щось ні як))