Дякую тобі 05, за те, що навчила мене ...

Дякую тобі 05, за те, що навчила мене брати і робити, сідати ідумати, виїжджати і їхати.

Літри поту і крові влили в тебе в прямому розумінні слова, типознайомила мене з багатьма добрими людьми, і деяких навітьнадихнула на ті ж зусилля, а це найцінніше, коли, подивившись натебе, хтось теж бере і проривається через в'язь буднів.

05 була в нас у сім'ї з 1994 року, але, щоб щось почалося десь, щось має закінчитися.Такий принцип.І як співала група "машина часу"- кожне багаття колись договорить, ось догоріли і ми з нею. Всюдорогу підлив дощ і настрій був від цього ще гірший, хоч я інамагався себе веселити. Вкладені сили в механізм, спільні зризиком на треку та капризи один одного — зріднили. Так, мені булосумно бачити її на тому боці дороги на чужому лафеті. Напевно якхлопець, який бачить колишню з іншим, з якою були близькістосунки.
Але щоб рухатися далі, треба брати і робити у всякому разі, я невстиг зовсім розкиснути від останньої сторінки цієї чудової книги, як відкрив нову, яка (я впевнений) подарує не менше яскравих днів упам'яті, ніж попередня. Прошу любити і шанувати, моя новапристрасть)))) І хто знає, може 05 ще себе покаже )))) я будутільки радий за неї))

Ще ще поганяємо; ) Побудуємо і поганяємо, були б можливості)))гонки адже вони починаються в голові, а не на треку) А поки - ось, новий поворот, і мотор реве, що він нам несе, ти не розбереш, докине повернеш)))

П.С :поки писав, слухав пісню "машина часу Перехрестя семидоріг"😎