Харків - Черкаси - Мінськ

Другий наш великий пробіг на Кактусі завершився. Перший був уГеленджику минулого літа, тепер — у протилежному напрямку... Передвиїздом я зняв з даху кошик для мінімізації витрати палива — тьхутьху чоловіка в мене як китайський пакувальник — набиває речі, яккільку в банку, так що все влізло в багажник і речі і коляска ідіти... Ой, діти на заднє.До речі, на далекі поїздки я тепер ставзнімати поличку багажника — це дає можливість значно збільшити йогооб'єм. До Кременчука є поворот до якогось болотця
Дніпро.Через Кременчуцький міст
Таким чином, спочатку ми з'їздили до друзів до Черкас.. Виїхали зХаркова трохи пізно, годині об 11, і дісталися тільки близько 10вечора Потрапили ми в це чудове місто вперше, але побачене тамвразило... Завжди раніше, чуючи слово "черкаси", в мозку з'являвсятуманний образ невеликого нічим не примітного містечка... Але! Насправді, Черкаси стоять на березі найбільшого Кременчуцькоговодосховища на Дніпрі. Фактично по всьому берегу йдуть пляжі.Місто, хоч все-таки і провінційне, але, проїжджаючи по ньомувлітку, є стійке відчуття курортності, здається, що ти їдеш якоюсьАлуштою. У місті досить цікавої архітектури (як для його невеликогорозміру), воно дуже зелене.
У південній частині міста (ближче до мосту) є чарівний сосновийпарк. Не знаю як описати, але сосни там не такі як у нас))) осьякісь інші… величезні, темні, приголомшливі. Парк знаходиться надДніпром, під парком пляж (найкращий із тих, що я там спробував –рекомендую! ). У парку багато різних скульптурних композицій, єкілька озер та багато місць для того, щоб просто розстелити ковдрута сісти/лягти відпочити. Мотузковий парк у сосновому паркучудовий. Усього два маршрути — дитячий і дорослий (я перевіривобидва — один із сином, другий із дружиною та донькою), але, наскільки я можу судити — вони набагато якісніші та цікавіші, ніж унас у Харкові в Парку Горького. До речі, наприкінці липня там якразназріває величезна шовковиця, через яку пролягає маршрут і можнанею поласувати, рухаючись по деревах; )
Загалом враження дуже хороше про місто. Окреме дякую нашимгосподарям Андрію та Марині за гостинність нашої божевільноїкомпанії з трьома дітьми.
З нашими черкаськими господарями
З нашими черкаськими господарями на пляжі 1000 троянд
Набережна черкаського Дніпра
Мотузковий парк
До Черкас ми прокотили майже 500 км із загальною витратою 4, 9л/сотня (далі пишу штатком, але треба додавати 10% для реальнихпоказань). Пробувши у Черкасах два повноцінні дні, на ранок третьогорушили у бік Чернігова на білоруський кордон.
У Чернігові в Оранті я купив зелену картку на 15 днів за 700 ізчимось гривень. Затарилися ягодами для сестри Дашини в Мінськ.Купили білорублі. Я був упевнений, що у прикордонному місті їхможна купити в будь-якому банку, але нетушки! Ви можете їх знайти вобмінці на центральному ринку (якщо їхати центральною вулицею, непам'ятаю назву, у бік кордону, то ринок ліворуч і обмінка виходитьсаме обличчям до вулиці). Курс 14 грн до 1 білорубля. Як виявилосяпізніше, даремно я це зробив, тому що при оплаті банківською картоюбанк змінює білорублі приблизно 13, 4 до 1, що є трохи дешевше. Алея люблю, щоб завжди в кишені був кеш про всяк випадок.
Чернігів теж досить зелене невелике місто, яке приємно подивитися, залишило приємні враження. Усі зустріті люди, з якими довелосяпоспілкуватися, виявилися дуже ввічливими, доброзичливими таприємними. До речі, кажуть там російською, української я не чув. Аось у Черкасах, за моєю оцінкою, було десь 60-70%україномовних.
Через 15 км міст на шляху з Черкас
Усміхаємося та махаємо
Пікнік на узбіччі. Річка Остер поблизу селища Козелець. Дужезатишно для зупинки у бік Чернігова
Вибравшись із Чернігова ми рушили у бік прикордонного переходу НоваГута. Виявилося, що в'їзд через шлагбаум для автомобілів, де є дітидо 2-х років – без черги. Просто під'їжджаєте до об'їзду всіх і васпропускають. Ми про це дізналися відстоявши чергу ))) До речі, тесаме справедливо і при під'їзді з іншого боку. На території митницібез черги не пускають – там уже треба стояти. Митниця приємнопорадувала ввічливістю та сервісом — порівнюю з прикордоннимипереходами до РФ — Шебекіно та Гоптівка. А процедура загалом такасама. Ті самі бланки міграційок та митних декларацій. Тільки прив'їзді до Білорусі є окремі смуги – для білорусів та для всіхінших. Ну то вже в них — для своїх усе найкраще! Молодці.
Нова Гута
На митниці мене "приємно порадували" новиною, що не громадянамМитного Союзу проїзд магістралями Білорусі платний! Тому братамхохлам на першій заправці необхідно придбати спеціальний датчик, причепити його на лобове скло і їздити так. Попередньо оплачуєтьсяйого оренда (близько 20 євро), а також вносяться гроші на рахунок.Проїзд коштує близько 4 євроцентів за кілометр. З урахуванням того, що паливо я купував по 1.29 білорублів (близько 0, 6 євро) та платиза магістралі, проїзд 100 км для мене коштував приблизно 170 грн.Те саме в Україні — близько 120 грн. Отже, якщо хочете зекономити —їдьте безкоштовними дорогами, не магістралями — що ми й зробили назворотному шляху.
Платні магістралі Білорусі
Платні магістралі починаються де Ось за 100 км від кордону — трохидалі за Гомель.По всій довжині траси встановлені деякі рамки, підчас проїзду під якою датчик пікає. Це був один із тих "приємнихсюрпризів", на які я чекав. Справа в тому, що якщо пікнув 1 раз –все гаразд. 2 рази – передоплати залишилося на 200 км. 4 — разу чивзагалі не пікнув — зупиняйся та викликай сервіс! Тобто з датчикомпроблема чи ти "намагаєшся покарати" Білоруський мінфін))) Рамкистоять кожні 10-30 км і всі 300 км до Мінська я кожну рамку зтрепетом очікував, що пікне не більше 1 разу. Тьху тьху все було впорядку.
До речі, рухаючись платною магістраллю Білорусі — справді розумієшза що ти платиш! На всьому шляху я не зустрів жодної ямки, нерівності, навіть латки. По краях дороги нанесені шумові смуги, які одразу нагадують тобі, що ти з'їхав надто вліво чи вправо.Встановлено світлові табло із зазначенням допустимої швидкості татемператури в даний момент. Допустима швидкість — 120 км/год, напішохідних переходах знижується до 100 км/год (а не як у нас до 40! — абсурдно на трасі знижуватися навіть сильніше, ніж у місті? !).Здивувала висока дисциплінованість білорусів — усі автомобілірухаються строго в рамках обмежень, дуже рідко який гонщик ідевперед. Камери понатикані, але свій російський "антирадар" я знявперед виїздом (хоч він і не заборонений), тому не знаю — чи він їхловить… ну і намагався не перевищувати більше, ніж на 10-15км/год.
Уздовж лісу встановлені паркани. Усю дорогу лісу з обох боків тавсю дорогу металевий паркан. Спочатку думав — це що б ніхто в лізне лазив. Але потім зрозуміли, що це від диких звірів — щоб невискакували на трасу.
Міста здебільшого залишалися осторонь, але ті небагато селищ, щозустрічалися, створили асоціації з Потьомкінськими селами. Ні, вониіснували, дуже. Але всі крайні/видимі з траси будиночки булипофарбовані одним кольором/сполученнями кольорів. Напоказ! Пізніше, коли ми їхали назад безкоштовними дорогами через селища, там булоце помітно краще - навіть паркан через все село йде один, однимкольором ... Муніципально робиться? Але взагалі, вдома, кольори…дуже сподобалося – немає сірих панелей – усі висотки пофарбовані у4-5, а то й більше кольорів. Загалом враження — дуже охайне, чисте, акуратне.

Далі буде Мінськ!

"
До речі, рухаючись платною магістраллю Білорусі — справді розумієшза що ти платиш! На всьому шляху я не зустрів жодної ямки, нерівності, навіть латки. По краях дороги нанесені шумові смуги, які одразу нагадують тобі, що ти з'їхав надто вліво чи вправо.Встановлено світлові табло із зазначенням допустимої швидкості татемператури в даний момент. Допустима швидкість — 120 км/год, напішохідних переходах знижується до 100 км/год (а не як у нас до 40! — абсурдно на трасі знижуватися навіть сильніше, ніж у місті? !).Здивувала висока дисциплінованість білорусів — усі автомобілірухаються строго в рамках обмежень, дуже рідко який гонщик ідевперед. Камери понатикані, але свій російський "антирадар" я знявперед виїздом (хоч він і не заборонений), тому не знаю — чи він їхловить… ну і намагався не перевищувати більше, ніж на 10-15км/год.
Уздовж лісу встановлені паркани. Усю дорогу лісу з обох боків тавсю дорогу металевий паркан. Спочатку думав — це що б ніхто в лізне лазив. Але потім зрозуміли, що це від диких звірів — щоб невискакували на трасу.
Міста здебільшого залишалися осторонь, але ті небагато селищ, щозустрічалися, створили асоціації з Потьомкінськими селами. Ні, вониіснували, дуже. Але всі крайні/видимі з траси будиночки булипофарбовані одним кольором/сполученнями кольорів. Напоказ! Пізніше, коли ми їхали назад безкоштовними дорогами через селища, там булоце помітно краще - навіть паркан через все село йде один, однимкольором ... Муніципально робиться? Але взагалі, вдома, кольори…дуже сподобалося – немає сірих панелей – усі висотки пофарбовані у4-5, а то й більше кольорів. Загалом враження — дуже охайне, чисте, акуратне.

Далі буде Мінськ!

"
Міста в основному залишалися осторонь, але ті, небагато селищ, щозустрічалися, створили асоціації з Потьомкінськими селами. Ні, вониіснували, дуже. Але всі крайні/видимі з траси будиночки булипофарбовані одним кольором/сполученнями кольорів. Напоказ! Пізніше, коли ми їхали назад безкоштовними дорогами через селища, там булоце помітно краще - навіть паркан через все село йде один, однимкольором ... Муніципально робиться? Але взагалі, вдома, кольори…дуже сподобалося – немає сірих панелей – усі висотки пофарбовані у4-5, а то й більше кольорів. Загалом враження — дуже охайне, чисте, акуратне.

Далі буде Мінськ!