Ми їдемо, їдемо, їдемо... В Одесу тру-ля-ля :)

Попередні частини:

1. Давним давно… Здається минулої п'ятниці… :) Перші думки пропокупку…
2. Смотрины… :)

Отже, я таки вирішив їхати до Дніпропетровська… :)

<
Маршрут Одеса-Миколаїв-Кривий Ріг-Дніпропетровськ я відміливвідразу, це просто напрямок… Причому я в цьому переконався подорозі туди… Автобус йшов саме цим маршрутом... До цієї подорожі язнав тільки одну дорогу, що вкатала в мотлох, Вознесенськ-Одеса...Але відрізок Миколаїв-Кривий Ріг я запам'ятав назавжди... :)Вислухавши величезну кількість думок вирішив все-таки поїхатитак:

<
Ось такий вийшов маршрут… :)
Власне в п'ятницю 30 вересня о 21.00 і почалися мої пригоди, явиїхав у Дніпро :) Дорога була досить виснажливою, причину я вжепояснював… А саме дорожнє покриття, Точніше повна його відсутністьна деяких ділянках. На 8.00 ранку 1 жовтня я був уже на місці. Такмене зустрічав Дніпропетровськ:
Спочатку було сонечко…
Латки на дорозі нагадували коров'ячий кізяк…
Просто казкові краєвиди…
Але чим ближче ми під'їжджали до міста тим густішим ставав туман…

Після прибуття на місце мене зустрів соклубник автоклубом "москвич.Ні" камрад dedkosmich, за що величезне йомуспасибі :) Також він люб'язно погодився підвезти мене до тодішньогомісця проживання Кубика. За що ще одне величезне спасибі :) Отже, явперше на власні очі побачив машинку ... На перший погляд вона булалялечка, але трохи покрутившись поруч я зрозумів що проблемивсе-таки є ... Поки я встиг оглянути тільки косметику. Але требабуло дзвонити власнику та оглянути дедалі детальніше. Зрештоюповний огляд виявив чимало косяків. Перше і найнеприємніше, цекузов… Хоча зовні він був свіжо пофарбований (за словами власника 3роки тому), але внизу виявилися дірки. Неприємно, якщо врахувати, що господар заявляв гаражне зберігання і забув згадати про це втелефонній розмові. Ушкодження середньої тяжкості, буває і гірше.Друге, про що забув сказати у телефонній розмові колишній господар, це течі олії. Підкапотне було дуже охайне, швидше за все навітьнещодавно вимите, але досить сильні течі олії в районі сальниківРВ, КВ і приводу трамплера псували всю ідилічність картини. Алезнову ж таки, моторчик дуже бадьоро запустився на холодну і невидавав зайвих звуків. Тим більше, що всі ці проблеми були дитячимихворобами двигуна G16A. Гаразд, теж виправимо ... Мокрі плями булитак само і на радіаторі, саме це в майбутньому додасть пікантностівсієї подорожі ... :)про що взагалі не було сказано, помітно вивзадній редуктор… Причому дуже хитро, на холосту. Знову ж такизгадавши автомобіль марки ВАЗ, приблизно визначився з причиною.Напевно відпущена гайка хвостовика редуктора, та й у цьому районівидно сліди течій масла. Загалом ейфорія від зовнішнього станузмінилася глибоким занепокоєнням і роздумом. Потрібно було дзвонитидружині. Поговоривши з Благовірною і зрозумівши що їй дуже хочетьсясаме цей автомобільчик я усвідомив, без нього я з Дніпропетровськане поїду :) Треба торгуватися приємніше :)
Ударивши по руках ми вирушили на пошуки працюючого нотаріуса, якогознайти у Дніпропетровську в суботу виявилося дуже важко… Запідсумком втративши 3 години часу, майже о пів на другий день і звеличезним відставанням від запланованого графіка, маючи на рукахгенеральну довіреність, я висунувся у бік Запоріжжя…

Набережна у Запоріжжі… Десь там Запорізька ГЕС :)
А це та ж набережна, але в інший бік :)
> Тепер уже наш Кубик :)
І власне Ваш покірний слуга… :)
Дрога Дніпропетровськ-Запоріжжя-Мелітополь пролетіла практичнонепомітно, машинка не вередувала і доставляла масу нових відчуттів:) Дорогою було закуплено пару важливих речей у вигляді 3-х літрівтосолу (ох і врятувало це мене :)), літр гальмівної рідини івеличезна купа енергетиків… Бо я розумів що приїду в кращому разіпізно вночі або рано вранці наступного дня…
Пекло почався за Мелітополем у бік Херсона… У темний час доби їхатитією дорогою рівносильно самогубству, але Кубик явно вигравав цюсутичку високим кліренсом і великими м'якими колесами. Напевно, цебув самий паршивий відрізок дороги. У Херсон я вже потрапив далекоза північ ... Відрізок Херсон-Миколаїв запам'ятався все-такирадіатором, що все-таки рвонув ... Ось тут якраз і допомоглистратежно закуплені три літри тосолу :) Але, як і будь-якомудурню, мені пощастило :) Крім того, що у мене був запас ОЖ, меніпощастило з тим, як саме потік радіатор ... Досить сильна спочаткутекти, згодом затяглася і припинилася зовсім, дозволивши спокійнодоїхати до самої Одеси. Але все ж таки на першій же заправці якупив ще 10 літрів тосолу :) У Миколаєві я був близько 2-ї годининочі…

Найважчою психологічно напевно був відрізок Миколаїв- Одеса...Практично безсонна ніч напередодні і виснажлива дорога до Херсонасаме в цей момент обрушилася на мене всією втомою, щонакопичилася... Очі закривалися і залишалося тільки накачуватисяенергетиками, випивати по 2-3 великі склянки кави на заправках іпродовжувати дорогу... О 4.30 ранку вранці вранці. 2 жовтня ядістався додому ... Втомлений, знесилений, але нескінченнозадоволений ...)

Продовження буде... :)