Дощ, мокра машина, ЛЕД (крижаний полон).

Розкажу як пережив я та моя машина вечір 22 січня 2013 року танаступні дні.
Днем того дня я їздив у справах, думав машиною та додому поїхати, але вийшовши на вулицю після роботи зрозумів, що слизько навітьпросто йти на своїх двох по щебеню, який був покритий товстим шаромльоду складно.Машину я пожалкував — не став ризикувати, бо погодапередвіщала день бляхаря.
Що було наступного день всі знають - суцільний покрив льоду скрізьі на всьому, що було на вулицях.До машини я не підходив, бо розумівщо і вона скута льодом.Сьогодні (24-01-2013) вирішив, що зможу їїзвільнити з полону - відігнати у теплий бокс.
Тонування льодом.
…

І тут починається найцікавіше.

Підійшовши до машини побачив, що вона вкрита льодом не симетрично (водійська сторона менш була схильна до полона.) Шар льоду бувтакий, що я не наважився його відбивати.

Такі ось вертовики
Покриття капота.
Попросивши чайник Окропу, який на вулиці швидко став просто Гарячоюводою, я став розморожувати двері водія. Шар льоду потроху танув, але це було надто розтратно по воді і довго за часом і я ставскрипучи серцем стукати шкрябалкою для скла по льоду в місцяхпідтавання. "льод рушив" і я зміг сказати, що по зовнішньомупериметру водійські двері ніщо не утримує.
Відповідав двері водійські. Відкриються. Але не тут було. Признятті з охорони двері відчинялися і моментально зачинялися.Відчистивши шар льоду з дверей водія я побачив справжню картину.Центральний замок підкоряючись намагався відчинити двері, але неміг підняти повністю важіль водія і він безсило опускаючись дававкоманду знову зачинитися дверима. Добре, що під рукою був сам ключдо дверей — і я, віддаючи команду сигналці, намагався допомогти іключем у замку. Мабуть, вода приморозила тяги водійського замку.Хвилин 5 напевно я туди сюди ганяв ключ у замку з жахомспостерігаючи як під силою, що додається мною до замку, навітьметал у районі замку намагався прогинатися. І… замок відкривсятаки. З надією, що вода не опинилася десь під капотом на частинахпідкапотного простору, що рухаються, я завів авто. Ввімкнувши пічкуна максимум і обдувши на лобове скло я сподівався що воно все-такивідтає.
Вигляд із салону. Стан авто. Права сторона була суцільним шматкомльоду і колеса теж були в льоду і примерзли відповідно до щебенюміцно.
Права сторона. То допомогти їм зрушити з місця і нормальнокрутитися.
Температура двигуна вже підходила до 90 гр. А скло залишалося підшаром льоду. Я вирішив їхати в бокси опалювальні з відкритимидверима і висунутою головою (добре їхати небагато - метрів150-200). Зрушував я машину не ривком, а плавно розгойдуючи.Приїхавши до боксів я вже з відчиненими дверима всередину непотрапляю. І ото радість я бачу по шару льоду водичку булькаючу (яку старих кільцевих "умаківських" автобусах) - значить можна ніжнорозбити лід і звільнити з полону лобове скло. Сказано —зроблено.
Лобове скло… на лобовому склі. Заїхавши в теплий бокс машинавідразу почала трохи плакати талою водою. Я вирішив трохи знятильоду – навіщо зайва вода у боксі. Так потроху знімаючи лід злобового скла, капота, передніх крил зібрав на ганчірку близько 3-4кілограм льоду.
Капот чистий. Крижаний знак "лада" отримав, та "прес форму" длявиготовлення повторювача повоторів на крилах.
Логотип.

Отримав море задоволення та вражень. Витратив 1, 5-2 години часу.Дякуємо читачам, хто дочитав до кінця.