Історія цієї машини, мого батька та моя

Пишу більше для себе.
Може, комусь буде цікаво)

За часів СРСР, мій батько працював начальником лабораторії ТрестХарківгазбуд-1.
Їх трест обслуговував більшу частину України з питань спецтехніки, спец пристроїв, машин для контролю якості зварних з'єднань прибудівництві магістральних газопроводів та технологічнихтрубопроводів.
> Я навіть пам'ятаю, як у дитинстві лазив їх майстернями, гаражами і підвалами на Новгородській.Господарство там було дужесильне.
Так от. Лабораторії для контролю вони намагалися будувати на базіУАЗів 452их. Батькові тоді машина ця дуже сподобалася і отримавшичерговий "новенький" 452-й він дав команду будувати її з особливою "дбайливістю". Та обробляли всі кузовні частини зсередини мастикою, задували всі коробки та підсилювачі антикорами, обробляли днище, само собою.
Кузов зсередини зробили за типом термоса:пінопласт, фанера, наклеєний на фанеру декоративний пластик. Всі канти алюмінієві, кріплення, брали з авіаремонтного заводу з літаків.
Навіть спинки передніх сидінь, досі стоять з пасажирськоголітака.
машині був змонтований м'який диван, що розкладається, і однерозкладається жорстке місце для ночівлі. Потрібно зняти правепасажирське сидіння та розкласти спеціальну плиту нафіксаторах.
У салоні зробили шафу для одягу та верхню шухляду для дріб'язку.Також було змонтовано обладнання лабораторії. Стіл, купа приладівта поворотний стілець навпроти бічних дверей. Прямо в центрі. Заднячастина авто відокремлена була жорсткою перегородкою. Пізніше, вній було вирізане вікно (коли в 90-х машина заробляла на їжуперевезенням меблів та довгомірів). Задня частина використовуваласяяк суто технічний відсік — запчастини, інструмент, трос, каністри зпаливом, лопата, сокира, пила, технічні рідини.
Знизу зроблено ящик для інструментів. Збоку від ящика (у вигині)лежить буксирувальний трос.
Компанівка, на мій погляд — зручна. І планував, списав авто івикупив.
На той момент у нього була ГАЗ-21 щойно відреставрована за останнімсловом 89ого року:весь кріплення новий, мотор, кпп газ-24. Робивїї, його близький друг Олександр Фокін. Відомий реставратормашин.
22.04.1991 року з'явився я) Через півроку батько прийняв рішенняобміняти ГАЗ-21 на житловий будинок під Харковом. Щоб я міг їздитина дачу і дихати свіжим повітрям. Більше батько машини не змінював.дитинство ми їздили на УАЗі. Мене завжди дратувало, що нас всіобганяли і я сильно засмучувався)
У черговому відрядженні

Батько продовжив роботу у сфері газифікації та працював уже насвоєму УАЗі. Постійні відрядження, в які він часто мене брав ізсобою. Я любив з ним їздити. Траса, спека, запах бітуму і повільнадорога) Все це надрукувалося у мене в душі. Але машинка бігала іпідкрадався капремонт. Приблизно в 2003 року батько поставив її вслужбовий бокс, а йому видали вбитий 469й. У 2008-му він віддав469-й мені, коли йому купили новенький 39094. Службова новенька Видззаду Але повернемося до 2003-го. Машину він поставив і практичнопокинув, т.К. 469й був у жахливому стані, весь вільний часвитрачався на його ремонт. Поглиблювала ситуацію практично повнавідсутність своєчасного забезпечення запчастинами від контори.забрати його з основи. Контора на той час банкрутувала кількаразів. На базі не було води, світла, нормальної охорони. Ми жили насалтівці, база була на диканівці. Я нічого не розумів у машинах натой момент. Але я наполяг на своєму і щовихідних ми їздили туди ібожевільними зусиллями відновлювали машину. До того моменту, вонабула поварена та пофарбована. Машина стояла на стапелях. Лазити піднею було дуже зручно. Ями не було. Хоз відсік Стан салону Заднійдиван Передня частина Пофарбована На машині потрібно було знятидвиг і відкапіталіти + замінити зчеплення. Все інше було встерпному стані.
Сказати, що було складно - нічого не сказати. 469ого акумулятора.Шуруповертів у нас тоді не було. Грошей також. Будь-який отвір —ручним дрилем.
Що було — багато гарного, не вбитого інструменту часів СРСР, верстат, величезний сухий бокс, купа голодних собак.

> Приблизно за літо вдвох ми це зробили. А я заробив собіпахвинну грижу і купу навичок у розбиранні/мийці/складання). Боксубільше нам не належить. Терміново треба було гнати машину надачу.Пробні запуски щойно зібраного двигуна ніхто не робив. Ми сілита поїхали. Але не далеко (до будинку нас притягнув мужик накраватці ТАТой.
Як виявилося - батько помилився з установкою міток шестерень ГРМ.До кінця 2005-го року мотор налаштували, а солон абияк зібрали. Бувнавіть виїзд взимку по полю.Просто так)

Перший раз кинута без сухого боксу
Вся в снігу
Холодна і промерзла
Частково зібраний салон і бардак у кинутій машині

Далі, фактично, машину кинули. Під снігом, дощем та сонцем. Алевона, хоча б була зібрана, на повному ходу і вдома) У 2006-му япознайомився з хлопцями з Prox4x4. Був такий позашляховий клуб уХаркові. З того моменту я пірнув у інет і почав читати форуми 4х4, вивчати картинки та мріяти зробити свій УАЗ. Причому мріяв зробити452ой. Батько вчасно мене став розсудливим. Ми з'їздили на парупокатушок з ним на 469-му. Мене зачепило.
Пізніше він віддав мені 469-й з яким я провів захоплююче дитинстводо 2014 року.

Ставимо 469-й на капремонт
Складання 469-го. На задньому плані 452-й
Я його продав і купив собі Шкоду.
Весь цей час 452-й виїжджав 2-3 рази на рік на пару кілометрів абоподивитися змагання з 4х4. >
Глядачами на змаганнях

Нова епоха цієї машини почалася у 2017-му році, коли я вирішивперебратися з Харкова до Києва.
Потрібно було перевезти всі речі, облаштуватись у Києві, зробитиремонти.

По дорозі з Харкова до Києва
Тоді 452й і розім'яв свої ресори. Пробіги по Києву в день були200-300км з причепом. Фактично "кинуто". Під снігом, дощем, сонцемвін стояв до 2019-го, зрідка виїжджаючи вивезти будівельне сміттяабо купити чергове не габарит.
Момент, коли машина, таки, знадобилася

2018 року Шкода вкрилася здуттями і була продана. Замість неї, куплений Сід.
Повернемося до 452-го. > У 2019-му я перегнав його до Харкова іпочав їздити на полювання. Відразу вилізли косяки машини, щопростояла — бензонасос, радіатор, грубка. Все замінив.

На полюванні відмовив бензонасос
По зайчику ходили
По кізочці ходили

Але виникла одна проблема:у мене відпало бажання самому возитисяз цією машиною. А майстрів, неподалік мого місця проживання я незнайшов. Стали закрадатися думки про продаж старої, ненадійної, вкрай дорогий в обслуговуванні і головне в часі машини.Бюджет будівлі 452ого для моїх цілей, приблизно порахував і мене цясума збентежила. Вкласти в машину 5-6, щоб продати потім за 3-4.Погана математика. Потрібно продавати! Тут трапляється мені першавітра на гумі, дисках, ліфті, силових бамперах, лебідці, багажнику, шноркілі і КІТі в РК. Ціна – кулі. Кузов - ідеал.
Дивлюся я на неї і думаю - це ж чужа машина, з чужою історією, змаленьким для мене салоном. НАВІЩО ВОНА МЕНІ? Думав я місяць, покине зліг до лікарні в COVid-19. Ось тут, лежачи в стані ганчірки іпочинаєш думати по-іншому. Пріоритети якось самі вишикувалися:
1. Машину зробити!
2. Не продавати без нагальної потреби!
3. Цінувати спогади та пам'ять про батька!

Ось так от.

8 місяців за цей рік, вона вже стоїть ось так
>