Ввічливість

От згадав епізод, вирішив написати.
Виїжджаю з садового товариства (дорога вузька, одностороння). Їдуне спішно. Бачу стоїть переді мною транзит
/p>
Об'їхати не реально. Посигналив і чекаю. У нас буває що машинки надорозі залишають, але зазвичай для навантаження-розвантаження.Чекаюпару хвилин - виходить власник.Махнув рукою і крикнув що б яоб'їжджав все садове товариство з іншого боку, як я зрозумів вінстояти тут збирався довго.Тобто я повинен задом їхати до місця де язможу розвернутися, потім об'їхати садове суспільство такою жвузькою дорогою і сподіватися що мені не зустрінеться таке ж хамлона великій машині. Я обурився такому повороту подій.Я завждинамагаюся ставити машину так що б нікому не заважати, виняткиможуть бути навантаження та вивантаження.Але якщо це триваластоянка, то проїзд ніколи не закриваю (або знаходжусь біля машини ізавжди знаходжу спільну мову з тим, кому можу перешкодити).
Пану переїзду мені проїзд я запропонував перспективу іншого плану.Зараз я перекрию йому проїзд і йому доведеться їхати задом черезсадове товариство. Він щось обурювався і зібрався йти. Я вирішивдістати телефон та сфотографувати ситуацію. І тут побачивши телефонмій співрозмовник вирішив таки сісти в автомобіль і здати назадблизько 10 м, там було щось на зразок кишені і ми благополучнороз'їхалися.
Я власне зрадів, що людина послухала свій голос розуму і звільнилапроїзд. Я навіть хотів поблимати аварійкою на подяку. Але що бачу? Він знову повертає свій транзит на колишнє місце, перекриваючи рухусім, хто їхатиме по дорозі.
Ось такий випадок, може я теж подекуди погарячив, але …