Скажіть їй спасибі…
Знаєте, нещодавно зрозумів, що не будь різко у мене зараз машини, відразу почнуться дуже великі проблеми:не встигну на важливузустріч, не встигну на роботу, не зможу швидко в магазин і назад, можу замерзнути від холоду або смажитись на сонці, не почуватимусякомфортно, та й взагалі твій улюблений автомобіль – частина тебе, іколи щось його в тебе відриває, почуваєшся зламаним, хоча з іншогобоку подивишся – просто залізо та інші не живі матеріали, але ні, ніби коли купуєш її, віддаєш їй свою душу. Це як одружуватися абоколи в тебе народжується дитина, і знову ж таки, коли хтось абощось у тебе забирає твою частину душі або ти її самрозбиваєш/ламаєш, ніби відірвали шматок. Не знаю як у вас, але длямене моя мене любить... Іноді їду-їду, поспішаю кудись, нервуюсь, щось не виходить. На задні сидіння та відпочиваю. І нехай все іншебіситься, а я відпочиваю. Немов у своїй фортеці. Тепло, затишно.Тихо грає музика. І ти лежиш і посміхаєшся. Скільки треба відпочиві далі в дорогу. Кайф. Люблю її. Як сестру, як рідну. Не можу безнеї. Та й не треба. Вона поряд. І це знову ж таки кайф. Осьнещодавно помітив почуття хвилювання, коли її миють. Раптомподряпають? ! Раптом щось відламають? – помітив це, і одразу змусивсебе розслабитись. Усміхнувся, все гаразд. Іноді сидиш удома і неможеш. Хочеться чогось, не зрозумій чого. Підриваєшся, одягаєш речіта кулею на стоянку. Тривога у голові, погано. І тут сідаєш у неї, тиснеш на педаль і все – добре. І хочеться їхати-їхати-їхати, некуди не приїжджати. Спокій. І так минає кілька годин. Приводить дотями червона лампочка датчика бензину. Треба заправитись.Зупиняєшся, виходиш, і поки заправляють чи заправляєш – милуєшсянею. Заправився - тиснеш на педаль знову. Ви не помітили, що ні зким стільки не розмовляєш (з неживих) скільки зі своєю улюбленоюмашинкою? ! - я помітив. Так ось до чого я це веду. Хочу сказатиспасибі, їй, своїй улюбленій, своїй улюбленій машинці. Яка, незважаючи ні на що возить тебе, обіймає щоразу, гріє, пестить твоючутку, підкреслює твій характер, виконує твої прохання, звертає натебе увагу, дає такі почуття і так далі. Говорю їй спасибі. Великедякую. Любіть свою, адже у неї є тільки ви. Той, хто годує її, миє, гріє. Будьте вдячні, і хоч раз у житті, підійдіть до неї іскажіть:«дякую»…
(с)
Коментарі12
Приєднуюсь, спасибі! Машина це ваш твій особистий простір з можливість його переміщення в потрібне місце)
Трохи не заплакав під кінець ))) Зворушливо! Я знав, що не самотній і не один так ставлюся до свого улюбленого авто )ps І я до речі теж іноді валяюся на задньому сидінні ))) Реально кайф! Реально фортеця! )
Радий, що зачепило, можна любити не тільки живі створіння, а й шукати тепла в інших предметах...
В яблучко. І найцікавіше, що тут тебе підтримали тільки дівчата. Вони то здатні висловлювати свої почуття вільно. І я теж приєднуюся до них. Сам люблю свою машинку і балдею досі. є машинки, які дуже подобаються. Але не стільки, щоб міняти. заміну.
)) все правильно, думки абсолютно ідентичні. Ну і хочу тоді, щоб Скромний Літак взаємністю відповідав!
Дякую за побажання і у відповідь того ж у ваших взаєминах.
Як знайомі ці почуття, хоча мої батьки вже подумують, що я трохи повернулася на своєму малюку, ну те, що розмовляю з ним це і так ясно ... а тут якісь погані люди подряпали, у суботу, двері праві до металу … зараз заспокоїлася, але все одно засмучена...
)) Нда, тут нікому не поясниш, якщо немає в них такого відчуття. не кажучи вже про те, що якась худоба може мою красуню подряпати! Так що їх не тільки можна, а й потрібно любити )
Чарівно написано. Дуже зворушливо і все вірно передано. Думаю у багатьох виникають подібні почуття до свого авто! Супер.
Радий за те, що є ще люди, які ставляться до своїх автомобілів не як до шматка з металу.
Таких багато, і це тішить =)
Дуже красиво і чуттєво написано)))) дуже сподобалося і дуже близько доячи мене)))