Не моє, але зачепило

-Давай, хлопці, виштовхуй її! Четверо здоровенних хлопців уперлисяв курний кузов вишневої «копійки» і легко виштовхали її згаража.
Вперше за кілька місяців вона глянула на світ своїми злегкапотьмянілими очима «карелло».Хлопці окинули поглядом непоказну«копійку» і запитали молодого господаря:«Ну і куди ти її?
"-На утилізацію, куди ж ще? За цей дідів "чермет" мені дадутьп'ятдесят шматків. А я куплю нову "калину" Та ще зароблю назапчастинах від неї."
"розбуджена після довгого сну, "копійка" зрозуміла. Це кінець.Життя довжиною в чотири десятиліття у неї закінчилося. Власне, воназакінчилася після того, як минулого літа перестав приходити їїсправжній господар. Він давно не їздив на ній", але приходиврегулярно і довго дивився на неї, зрідка гладив по крилу і навітьзаводив це давало «копійці» відчуття життя – того далекого життя, вякому воно було молодим і модним. >
Спогади несли запорошену «копійку» далеко-далеко. Як шкода, що їїмолодий власник не розуміє - від діда йому дісталася чудова машина.Із заводською фарбою, хоч подекуди й підфарбована. Не дуже гнила іцілком бадьора. Викинути з-під капота мертву батарею, змінитисвічки, що відволожилися, залити свіжого бензинчику і «копійка»завелася б з півоберта. У всякому разі, вона була в цьому твердовпевнена. А були часи... Вересень сімдесятого. Молодий і успішнийгосподар вперше сів за її кермо. На території заводу. УКуйбишевській області. І відігнав до себе до Москви.
Потім – дбайлива літня експлуатація. Звичайно, не обійшлося безкількох ударів долі, хоча Господар покривав кузов рудим суриком, завжди витирав копійку насухо замшею і доглядав, як міг. Читавжурнал «За кермом», шліфував кулачки розподільного валу, прожарювавсвічки і всіляко підтримував життя у своїй «копійці». Адже Йоговишневі «Жигулі» були ще з «справжніх». Зібраних з італійськихзапчастин, з «фіатівськими» іклами бампера і «п'ятитисячним»номером кузова. Адже до свого сумного ювілею, який вона (вперше засорок років! ) зустрічала без Хазяїна, копійка збереглася в повномупорядку. Хромовані ковпаки на місці, бампера блищать, а в обідкахфар проглядаються «півмісяці». Навіть шини І-151 – і ті на місці.Звичайно, фарба помітно потьмяніла, але вона практично скрізьрідна! Господар натирав її воском і зберігав у сухому гаражі. Осьтільки…
Ось тільки онук Господаря – не господар. Так, спадкоємецьмайна.
Розуміючи цінність запчастин (артефактів, як вони кажуть) ранньої«копійки», новий «господар» виставив її «за запчастинами» на сайтіцінителів «копійок». Раритетна емблема з ґрат з написом «Тольятті»пішла за сто баксів за кілька хвилин. Потім слідом вирушили«фіатівські» ікла, кругле дзеркало і раритетна «рідкісна» стеля. Незалишаться поза увагою і «вузька» комбінація приладів, підлоговапедаль газу і сидіння, що чудово збереглися. Чому і навіщо їїрозбирають. Вона згадувала серпантини Криму, Кавказу та Закарпаття, ті важкі часи на початку 90-х, коли Господар ночував у черзі заканістрою лайнового «сімдесят шостого» і ніяк не могла зрозуміти –чому і навіщо її розбирають. За чотири десятиліття вона жодногоразу не підвела Господа, послуживши йому вірою та правдою. Воначудово збереглася і готова була проїхати ще двісті тисяч до своїхрідних двох кіл одометра. Шкода тільки, що Господаря не стало. А увишневої «копійки» виявилося з ним одне життя.
Востаннє вишнева копійка глянула на світ своєю ще не знятою фарою«карелло» і заснула. Назавжди.
PS Поглянувши на «роздербанену» машину, спадкоємець раптово завмер, відвернувшись убік і змахнувши сльозу. «Адже вперше я сам сів закермо саме в цій, дідовій, «копійці». Та й батько теж». Але мелодіяу виконанні «Леді Гаги» повернула все на свої місця. Так, це япродаю запчастини від ранньої копійки. Колеса та бампера? Все відеалі, за чотири тисячі віддам, торг на місці».
" Але мелодія у виконанні «Леді Гаги» повернула все на свої місця.Так, це я продаю запчастини від ранньої копійки. Колеса та бампера? Все в ідеалі, за чотири тисячі віддам, торг на місці».
" Але мелодія у виконанні «Леді Гаги» повернула все на свої місця.Так, це я продаю запчастини від ранньої копійки. Колеса та бампера? Все в ідеалі, за чотири тисячі віддам, торг на місці».