1000 кілометрів посмішки

Нов що-що. Тому хочу поділитися з вами враженнями та відчуттями впорівнянні з «громадянською» версією 500-го, власником якого я бувпротягом двох років. Зовсім інший автомобіль.Зовсім інший.Іншівідчуття від рульового.Кермо не таке ватяне, більш гостре іадекватно змінює жорсткість залежно від швидкісного режиму.Зовсімінше зчеплення.Хід довший і як би пружний.Довелося звикати, алезовсім не довго. Досі намагаюся включити шосту передачу. У Абартікоробка п'ятиступінчаста. Перемикається буквально двома пальцями.Найбільше враження від підвіски Koni FSD. Їздити набагатокомфортніше. У крутих швидкісних поворотах автомобіль стоїть, якукопаний без натяків на крен і завалювання. Ніяких брязкань іпостукувань на купині, властивих п'ятисотим. Ну і звичайно ж продинаміку. Вчора на світлофорі, після кінця нудної обкатки, буланатиснута кнопочка Sport. По-моєму, оточуючі охрініли ще більше, ніж я. Воно так завищало покришками і так помчало… я, звичайно, очікував чогось такого, але вражений був дуже.
Про оздоблення салону та інші приємні дрібниці я розповім уфотографіях наступного разу.
< Резюмуючи, думаю, що Абарт — це те, чим спочатку мав бути Fiat500, щоб власник міг відчути всю гаму вражень і відчуттів відволодіння цим дивом.
Всім привіт. Катайтеся зі світом.