вірш

Всередині гаража, там, де пахне автолом,
У нього не сідають, не ляскають дверцятами,
Під курним капотом старе серце.
А вночі він бачить уві сні магістралі,
Штурмує вершини, бере участь у ралі,
Але фари відкриє і нікуди подітися –
Гараж на запорі та старе серце.
Відкрив якось вранці гаражні віконниці
І бачу списаний почерком дивним,
Схожим на шлях гальмівний по дорозі,
Листочок паперу з докором нестрогим :
«Одягни мені колеса, зміни старий клапан,
Промий моє серце від гару та шлаку,
Залий у мої жили бензинової крові,
Протри мені очі і підфарників брови!
Адже ти не забув, як ми мчали крізь завірюху,
Як ти вражав моєю спритністю подругу,
Як після, сидіння в салоні розклавши,
Ти з нею… Незручно і згадати, о, Боже!
Так змасти мені суглоби трансмісій і тяг
І подаруй мені якась дрібниця:
Ривок наостанок з темряви і застою
І смерть від кохання, а не тлін від спокою».
Я виконав прохання старовинного друга,
І він побіг, присідаючи пружно,
Але раптом з неясної якоїсь причини
З петлі серпантину зірвалася машина. В жаху скрикнув, готуючисьрозбитися, але авто літав над горами як птах, і в небо летіловисоке скерцо його оновленого старого серця.