Ось із цього фото на avto ria все і почалося.)

Так, ось такий я її побачила переглядаючи оголошення про продаж … івирішила що хочу! ))
Через два дні вже сиділа за кермом.Маючи тільки права отримані в2007 році і ні краплі не те що досвіду, а й поняття про те, як яїздитиму, зате вірила в то що все буде добре))).
Якщо коротенько, перші тижні це виглядало страшно, але жахливохотілося навчитися… Друзі та оточуючі дивилися на мій вчинокскептично, навіть із глузуванням)) А я так само відмовлялася вірити, Що вчитися треба на старих жигулях або шевролеті "типо бити будене шкода", і називали мою, вже кохану, Марусю - "понтом")) я так невважала і купувала її для задоволення і власного комфорту))) P/Sнавіть не підозрювала що просто закохаюся в неї!
Через два тижні перша НП — вм'ятина на бампері. Засмутилася. Через2 дні краплею фарби все вирішила)) З цього моменту дійшла висновку, нехай це було саме страшне, що могло з нею трапитися… і дотепер всеу нас — добре)))
Кому цікаво, скажу, нікого не слухала "як треба", вечорами дивиласяролики в ютюбі, як пакуватися та інші по (темі) а потім сідала однав свою лялечку і їздила, їздила, пробувала… щодня… так через 3-4місяці вже почувала себе абсолютно спокійно. За 4 місяці "намотала"10 000))) і на цьому етапі вже зробила перше ТО)) На сьогодні вжеплюс ще 10 тис) Але про це в іншому пості))

Дякую за увагу та удачі на дорогах)) Ваша Marusya))