На Civic-і за Українськими Карпатами

Про везіння, витрати, природу і взагалі.
Для мене знайомство з Карпатами було випадковим, швидкоплинним івражаючим. Останні 3 роки намагаємося з дружиною вирватися увідпустку саме в гори і про море навіть немає розмов.Перші два разиїздили поїздом з Харкова до Яремчі, жили в готелі в центрі тагуляли туристичними маршрутами та каталися на екскурсії автобусом, але в цьому вирішили їхати на авто, тим більше що за місяць довідпустки улюблений Aveo змінив не менш тепер улюблений Civic ).проїдемо не скрізь де хотілося б побувати (спойлер - все ок, Civicшарудить захистом двигуна але лізе)). Перед поїздкою було пройденоТО (заміна гальмівного супорта, масла в ДВС, рульового наконечникаі проведено регулювання клапанів), придбано нову гуму.
У день Х з ранку заїхав на мийку, збив пил з кузова, витрусивкилимки, прикинув що до виїзду ще часу вистачає (виїжджали в 19- 00щоб проскочити Київ вночі) і можна з'їздити залити газ/бензин іпотім подрімати перед безсонною ніччю. >

Перший дзвіночок пролунав після заправки бензином — при включеннізапалення стартер закрутився з другого разу. Особливого значення ненадав і поїхав на заправку газом. І ось тут уже стартер вирішивзалишити чат і на поворот ключа реагував лише клацаннями реле.Логічно розсудивши, що своїми руками тут ремонт не вийдевідбуксували на СТО. Підсумок — розсипалося колечко у фіксуючеп'ятаки, що втягує, або щось на зразок того. Полагодили, але пішломайже 2 години з 6 на сон, що залишилися. Це при тому, щозаправлений був під зав'язку).
У результаті ще мінус 2 години на поїздку до майстра з ГБО.

Прикинувши що 2 години сну все одно ролі не зіграють було прийняторішення потихеньку вантажити речі і поступово рухати у бік Пилипця, який був обраний за вдале розташування біля озера Синевир куди мидавно хотіли потрапити, а з Яремче таки далеко.

"спойлер":Незважаючи на примхи перед поїздкою Civic всю дорогу тудиі назад + поїздки по гірських звивистих дорогах поводився просточарівно - таке враження що він вирішив показати всі проблемні місцядо виїзду з міста завчасно, щоб був час на їхнє усунення. Якбистартер накрився на трасі або в горах, це була б та ще пригода.

Для тих хто планує поїздку Україною скажу відразу — камернатикано по трасі мама не горюй, обов'язково ставити софт, якийпоказує їхнє розташування. Дороги після ремонту від Харкова доКарпат через Київ просто провокують на те, щоб вилізти за дозволенімежі, плюс велика кількість населених пунктів у яких начебто ітраса та сама, але обмеження швидкості 50 км\год — дуже складноперебудуватися.

Загалом на трасі було спокійно, проскочили Київ о першій ночі, підЖитомиром подрімав пів години під ранок, петляли навколо Львова, ідо 15 години стали в пробці на під'їзді до населеного пункту ізчудовою назвою Тухолька). Взагалі тема назв населених пунктів уПрикарпатті та Закарпатті це щось, настільки вони незвичні для менеяк для мешканця Східної України та додають поїздці невимовногоколориту.
Стояли в пробці майже годину — ремонт дороги, перекрили однусмугу
Невеликий хвостик пробки, до місця ремонту кілометрів 5
І до 18 години ми нарешті дісталися нашого готелю в Пилипці.
Вигляд з балкона по приїзду
Взагалі Пилипець досить популярне місце, але ми приїхали коли вжезакінчився сезон парапланеризму і залишилися тільки хлопці, якіспускалися спецтрасами з гори на велосипедах, а сезон лиж ще непочався, оскільки в кінці серпня снігу на схилах ще неспостерігалося — тільки туман).
Вигляд з балкона наступного ранку
Вранці наступного дня висунулися на Синевір, незважаючи на туманвирішили що до обіду погодиться і не помилилися:
Дорога на о. Синевір
Синевірський перевал о 9-й ранку
По дорозі на озеро заїхали ще до реабілітаційного центру дляведмедів яких забрали з цирків та приватних рук — привчають дожиття в умовах максимально наближених до дикої природи, хоча як язрозумів у природних умовах вони жити ніколи не зможуть, але врозпліднику для них обгороджена велика територія лісу, близько 12Га, де вони почуваються як на волі. Читати детальніше можна вІнтернеті на запит "реабілітаційний центр бурого ведмедя".Ведмедики активні та контактні, випрошують частування утуристів:
Фото робити складно — вздовж бортика натовпу народу

А деякі просто валяються без уваги на людей:

Фото не передає наскільки він потужний навіть у спокійномустані

У зоопарку навіть з великими вольєрами відчуття не ті — коли повзуздовж сітки пробігає ця туша — розумієш, що добре, що паркан є, земля аж гуде. Сам озеро запам'яталося більше страшною пробкою напід'їзді, купою народу та автобусів.Завдяки тому що ми прибулинаприкінці серпня різновид води був вже не туристичний, багатознімків не. На Синевір треба йти у певний час і за певної погоди, ми, на жаль, потрапили не вчасно. Хто збереться майте на увазі -гірське озеро, від паркування ще кілометр десь пішки в гору - хоч іпо асфальтованій доріжці але теж вимотує некисло. Місцеві возять доозера і вниз на візках запряжених кіньми але ціну не впізнавали, мив гори не кататися приїхали) та й коней шкода. Зате поки що йшлипішки від початку пробки де залишили машину до паркування (2+ км)намилувалися річкою і лісом уздовж дороги — в нашій місцевостінастільки потужного лісу не побачиш. На зворотному шляху зновузупинилися на перевалі випити чаю:

На самому перевалі знаходиться готель, на перилах і на майданчикунавколо якого в різних місцях розкидані різні забавні металевіфігурки:

Одна з них на оглядовому майданчику
Наступного дня поснідали у чудовому закладі біля готелю:
Сподобався інтер'єр, кухня теж не підвела)

<
І поїхали в Яремче за сувенірами — все ж таки з усіх точок уКарпатах де ми були в Яремчі найдешевші гриби та інші копченнямісцевого виробництва (хто знає де дешевше — скажіть)).

<
Третій день почався з дощу та туману:Майже щоранку було ось такимвирішили нікуди не їхати, а взяти м'яса на ринку і приготуватишашлик. . У результаті поки їздили за м'ясом погода покращала ісонце трималося якраз поки готували і їли:Civic гріється насонечку
Дрова теж сохнуть

Наступні пару днів через негоду валялися будинки та пили чаї вальтанці:

І якраз за день до від'їзду погода дозволила сходити на водоспад іпіднятися на гору:p>
На шляху до водоспаду
Водоспад Шипить зверху
І у фронт
Підйомник
Вигляд на Пилипець зі схилу гори Гімба (на передньому плані полячорниці)
> Резюмуючи подорож скажу:
1. Гори це чарівно будь-якої пори року.
2. Їжа в Карпатах дуже ситна та великі порції – розраховуйте призамовленні. Нам часто завертали з собою те, що залишалося зістандартних порцій.
3. Сувеніри як і скрізь - дорого, барвисто і безглуздо в основному.Купували сир, гриби та копченості яких у нас у продажу немає. Іягоди.
4. Добу без сну в дорозі важко - якщо їдете на великі відстані нетреба переоцінювати себе, краще розраховувати час із зупинками напоспати.Мене рятувала коли та адреналін через те, що вперше такдалеко від будинку на авто, але потім приходив до тями майже двідоби, постійний дискомфорт був у голові.
5. Витрата на 3172 км шляху склав 361 л газу + літрів 5 бензину напрогрів. У середньому на 100 км близько 11 літрів з урахуваннямпробок та гірських доріг, трасою показував 5.8 бензину, це десь 7-8газу. Разом витрата палива 6 330 грн (230 usd) що дешевше ніжпоїхати поїздом (4 чол).
6. Загальні витрати з проживанням (7 днів) та харчуванням узакладах + сувеніри обійшлися приблизно в 11 000 грн (400 usd). Насповозив). Наступного року сподіваємось повторити вже в іншу точкуКарпат, ближче до кордону).