Київ-Одеса-Київ-Смоленськ-СПБ-Київ Часть1

Напевно я був у минулому житті далекобоєм :) Загалом маршрут вийшов5500 км (то почуття, коли в машині почуваєшся затишніше ніж вдома)з пригодами, але все закінчилося добре.

Я б не описував поїзду до Одеси, якби не косяки з машиною... Посамій дорозі мабуть зазначу, що Е95-у почали робити і якимось дивомпластикові відбійники ще не згнили До цього часу.Забігаючи напередскажу, що Росія її теж почала робити.У Білорусії вона і там норм, якщо не рахувати 100 км від кордону.Міст через лиман щеремонтують.

За 2 дні до виїзду ластівка захворіла Ключ на старт, а нічого невідбувається Приладка спалахує, тухне, а стартер не подає ознакжиття Іноді могла відразу завестися, а іноді з 4-го разу. СТО.Всігрішать на стартер.Виявилося щітки стерті в нуль.Поміняли і всепучком, заводиться з полтичка. — політ нормальний, дороги там, правда, немає, але назад дорога була красива., що в будь-якій незрозумілій ситуації треба перевірити запобіжники та скинути тавруакуму)) Не допомогло. Посмикали регулювання керма (за кермом бувдруг) і якимось дивом засвітилася приладка, але ключ на старт, а увідповідь тиша… Завелися в результаті з штовхача без проблем. Покищо штовхав аналізував, що мені завтра виїжджати на Росію, а ямашину з штовхача заводжу) І знову СТО, але цього разу китайськаконтактна група. Прийняв рішення міняти її кожні 30к. Це все однодешевше, ніж купити оригінал із замком.

Долив масла, зняв кенгурятник, пофарбував фаркоп і вирушили доцікавішої дороги.

<
Як пофарбувати фаркоп, якщо ти лінь? додому Початковиймаршрут:Київ-Гомель-Орша-Смоленськ-Пітер (через Псков)
Вирішив поїхати через Білорусію бо Бацька, добрі дороги, всісправи… Виїхав із Києва, завантажив супутників до Чернігова, скинувдо 50км/ч у Кіптах (там завжди стоять з фенами), все як завжди.Перетнув 2 кордони, ну максимум за 2 години. Всім розповів свіймаршрут і ніхто не сказав, що я олень: (тільки проїхав КПП і відразу "поскакав" по "норм" дорогами десь 100 км. Далі почалися картиннісела з радарами і дорога стала гарною. Я раніше чув, що Білорусьназивають "країна-музей", але я не розумів, що конкретно мається наувазі... Такі так... Заїжджаєш у село, а там все пофарбовано, злівакорівки пасуться, справа савгосп працює.Для повної картини невистачає гасел на червоній тканині. Людей немає взагалі. Ніхто непереходить дорогу в селі, не йде узбіччям, не сидить на лавці біляхвіртки. Складається враження, що це декорації :) 20:00 вечорав'їжджаємо до Могильова. Питання те саме: "де все? " Був робочий деньі свято в Білорусії, але все ж таки... У результаті люди все ж такизнайшлися. На честь свята був парад відповідно все місто там. Святовже добігало кінця, народ почав штурмувати зупинку, але ніхто непочав голосувати. Папа каже:“Давай підкинемо. Бус то порожній.”, але в мене принцип, якщо не просять, то я не зупиняюся. Пізнішедізнався, що виявляється в Білорусії не можна підвозити пасажирів, оскільки це вважається робота без ліцензії. У результаті ти посадивлюдину, а він тобі скоринку, ну і далі скрип гальм чорної волги іруки руки боляче… Після кордону почало хилити машину на правий бік.Кидаю кермо і плавно відводить у право. Думаю заїду про всяквипадок на розвал, бо попереду ще довго уруруру, а напружує дуженавіть. Знайшов СТО і напрочуд воно працювало у свято. Заїхав, зробив розвал, але відхилень не було. Вирішили поміняти передніколеса місця та допомогло. Благодать. Гладила трасу як по рейках.До речі окремо про СТО. Які ви знаєте обов'язкові атрибути убудь-якій СТО? Правильно. Розлучення масла, механіки в чистих, але "втомлених" камбезах і календар за минулий рік з голою бабою :) Тутбуло все чистенько, начебто вчора відкрилися, а замістькалендаря:

<
Забігаючи наперед скажу, що вальнув Білорусією +/- 1300 км івідчуття начебто потрапив до музею все ж таки є. Я не кажу, що цепогано, просто цікаво подивитися наживо, про яку чув тільки зі слівбатьків або на уроках історії.

Виспалися в Могильові. Купив місцеву валюту (те почуття, коли зісвоїми гривнями можеш в одне місце сходити) Доїхали до кордону, атам мені кажуть, що немає тут кордону :) Виявилося, що всі іноземціможуть потрапити до Росії з Білорусії тільки через КПП "три сестри", що біля Гомеля. На кордоні ніхто не сказав, а мені й на думку неспало, що таке може бути. Ну що вдієш, довелося повертатися назад.Сам розумів що, якщо я хочу встигнути все, що запланував, то меніпотрібно по будь-якому в обід уже бути в Смоленській області. Дляцього потрібно ночувати в Брянську до якого 700км, що не багато, але фінальну частину треба буде їхати вночі, а для мене ценайскладніший час. На бусі я накатал вже 50к і маленький досвід удалеких покатушках у мене є. Не думайте, що зараз буде реклама, алебільшість порад я взяв з цього каналу.
— 90-100км/ч найоптимальніша швидкість як на мене, якщо їдеш довгівідрізки без зупинок.
— якщо не пам'ятаєш останній знак, значить ужевтомився/засинаєш
— якщо односмужка і попереду 3-4 фури їдуть 90, то немає сенсувитрачати космос енергії на обгони, оскільки фактично заощадиш 5хвилин, а втома прийде раніше
У результаті виїхали в обід, 4 години на кордоні, і о 4 ранку я вжеспав у ліжку у Брянську. Далі о 9:00 грає улюблене дорожнє радіо, сопить турбінка, батько щось розповідає вже 20 хвилин, попереду щевидно залишки ранкового туману і за вікном проносяться російськісела, берези, поля боршевика та іван чаю. Ловлю ранковий дзен.Заїхав на Лукойл, задувся соляркою, яка втричі дешевша ніж у нас інастрій став ще кращим. Далі все без пригод. Просто фотки:

Нічого незвичайного, просто дикі качки на заправці)

https://megadriver.org/p118369-kiyiv-odesa-kiyiv-smolensk-spb-kiyiv-castina-2