Турецький Challenger. Частина 4

У Туреччині можна їздити тільки курортами, але для любителів пригодє і дикі місця. Не вмію медитувати на пляжі, тому розглядаю накарті гірські райони. У цей день виїжджаємо пізно, практично Удругій половині дня і їдемо по береговій трасі від Демре до Аланіїз однією лише зупинкою на обід. Ми знайшли готель і коли стемніловийшли прогулятися в порт. За певним маршрутом, ви ж у цей часвживаєте та скачете на палубі.Плавуча дискотека.Зазивали не даютьпройти повз, дуже нав'язливі, пропонують квиток.
Та тут у загальному скрізь кудись зазивають. Напрочуд, сам виріс уСудаку і знаю зворотний бік цього життя.Проходимо через всюнабережну і в кінці видніється так званий "Shipyard". Не знаю йогоісторію, щось на кшталт складу, куди пірати чи просто моряки щосьзвозили, зберігали, приховували, захищали. Місце спокійне, можнапрогулятися фортечною стіною. Людей практично немає, оскільки вхіддо помешкань закритий. На наступний день піднімаємося в гори напівніч від моря. Їдемо вздовж річки повз греблю DSI:Дорога майжепорожня і стає вузькою настільки, що рідкісну зустрічку доводитьсяпропускати. Відбійників немає — унизу урвища. Спускаємося вущелину. Іноді асфальт відсутній.

Зустрічається недобудований тунель, — треба сходити всерединуподивитися. Містечко Ташкент і спускаємось у червону долину.

Далі ще близько години трасою, яка вже стала майже автобаном ізнову згортаємо на другорядне місце. Кілька десятків км, проїжджаємо поселення, що складається в основному з глинянихмазанок. Але в центрі будинку пристойніше. Усі місцеві звичайно жсидять на табуретках тут. Залишок дня їдемо по долині вулканів.Трохи полів із залишками лави. Знаходимо кілька кратерів. До одноговирішили з'їздити ближче.

Вже на заході сонця в'їжджаємо в місто Ніде і йдемо в готельспати. Далі буде.