Ішов якийсь там день і ми рухалися на південний схід, пустельнимитурецькими шосе.
Тут країна вже не така цікава, одна пил навколо і колючки.СправоручСирія — на дорогах з'являються блокпости і часто зустрічаютьсявійськові патрулі.Нас іноді зупиняють, перевіряють паспорти івідпускають.
Провівши весь день у Дорогою, ми доїжджаємо до національного паркув якому знаходиться гірський масив Немрут Даг, повз мосту Джендере, зробивши зупинку рухаємося до замку Кахта. Тиняються курди вбрудному одязі і з нудними обличчями, дивишся на них - стає таксамо нудно і тільки дорога піднімає настрій. Отже, фортеця Кахтанас не пускає всередину, а сонце сідає. На гору Немрут їхати вжезапізно. Раптом із халупи навпроти виходить мужик у темних окулярахі каже — Хелло евріван! Знайду ту мит ю!
Тоді я відповідаю — Добрий вечір, де тут можна переночувати?
— Звичайно ж у мене! - Відповідає він, дихаючи перегаром.
Добре, у тебе так у тебе. Я відношу валізу до комірчини (балованимтут точно не сподобалося б) і йду до машини полірувати бік, щобчимось себе зайняти на вечір. У мужика так само у дворі виявилосяякесь подібність кафе. Для місцевих чи для туристів — незрозуміло, все одно фортеця закрита і люди не приїжджають.
Запитую — А їжа у вас є? - Жодних проблем! — відповідає і кудисьдзвонить. За півгодини приходить жінка з дітьми та каструльками івін каже, що у нас буде вечеря, але сам не їсть. Пізніше виявилося, що то його сестра і вона, схоже, принесла нам єдину їжу. Я за їжузвичайно ж заплатив, як і за комірку (як душа були запропонованішланг і відро) і мені було їх трохи шкода. Також він нам забезпечивбезлімітний чай із самовару безкоштовно і пропонував пиво, дивуючись відмові. На жаль, як його звуть я не запам'ятав, затезапам'ятав голодних кошенят, які билися за шматок хліба на столі.Про машину він говорив - "д-додге, ось з Додге? Лайк Порше? " -Американ кар, - відповідаю. Потім він довго нам розповідав прожиття курдів у цій місцевості, про роботу, відмінність у мовах таінших культурних речах, а ми сидимо і дивимось на стіну замку унічних вогнях.
Наступного дня прощаємось і їдемо на гору Немрут. Довгий підйомвимощеною плиткою дорогою і ми майже на вершині.
Тут нікого. Охорона та музей. Кажуть – треба купити квитки.Купуємо, заразом музей подивимося. Поки гуляли музеєм познайомилисяз охоронцем Муратом, який розповів нам історію археологічнихдосліджень на цій горі, про свого батька, який допомагав німецькимвченим та інші цікаві факти про це місце. Як виявилося сам Муратродом із того села, де ми вчора ночували. Дізнавшись про те, де миночували, він насупився і сказав, що це не дуже хороша людина і віднеї були проблеми. Напевно, у нього й бували, раз вони росли разом, але в нас за одну ніч не сталося. Снідаємо на терасі музею. Муратприходить знову і ми деякий час спілкуємося про подорожі, післясідаємо в машину і завершуємо підйом. Останню частину шляхупотрібно йти пішки, а на самому верху знаходиться піраміда і безлічкам'яних статуй з минулого. Докладніша історія цього місця будеописана у відео щоденниках наприкінці посту. Провівши на вершинідосить багато часу, ми спускаємося вниз. Інший охоронець на вершинізаборонив користуватися дроном і я вирішив уточнити Мурата. Вінзателефонував військовим (за його словами) і взяв дозвіл запуститидрон хоча б над дорогою. Далі спускаємося в ущелину і їдемо насхід, залишаючи гірську місцевість.
Знову цілий день проходить у дорозі. Кілька сотень кілометрівасфальту залишаються позаду, пагорби, ущелини, ліси, степи інадвечір ми приїжджаємо до міста Татван, яке знаходиться на березіозера Ван. Нічого про нього не можу сказати та й не хочу. Тому щоцей день закінчено і історія на сьогодні також.
"запчасти на фото:AM1020
По дорозі зустрічаємо жука вбивцю:останню частину шляху потрібнойти пішки, а на самому верху знаходиться піраміда і безліч кам'янихстатуй з минулого. Докладніша історія цього місця буде описана увідео щоденниках наприкінці посту. Провівши на вершині доситьбагато часу, ми спускаємося вниз. Інший охоронець на вершинізаборонив користуватися дроном і я вирішив уточнити Мурата. Вінзателефонував військовим (за його словами) і взяв дозвіл запуститидрон хоча б над дорогою. Далі спускаємося в ущелину і їдемо насхід, залишаючи гірську місцевість.
Знову цілий день проходить у дорозі. Кілька сотень кілометрівасфальту залишаються позаду, пагорби, ущелини, ліси, степи інадвечір ми приїжджаємо до міста Татван, яке знаходиться на березіозера Ван. Нічого про нього не можу сказати та й не хочу. Тому щоцей день закінчено і історія на сьогодні також.
"запчасти на фото:AM1020
По дорозі зустрічаємо жука вбивцю:останню частину шляху потрібнойти пішки, а на самому верху знаходиться піраміда і безліч кам'янихстатуй з минулого. Докладніша історія цього місця буде описана увідео щоденниках наприкінці посту. Провівши на вершині доситьбагато часу, ми спускаємося вниз. Інший охоронець на вершинізаборонив користуватися дроном і я вирішив уточнити Мурата. Вінзателефонував військовим (за його словами) і взяв дозвіл запуститидрон хоча б над дорогою. Далі спускаємося в ущелину і їдемо насхід, залишаючи гірську місцевість.
Знову цілий день проходить у дорозі. Кілька сотень кілометрівасфальту залишаються позаду, пагорби, ущелини, ліси, степи інадвечір ми приїжджаємо до міста Татван, яке знаходиться на березіозера Ван. Нічого про нього не можу сказати та й не хочу. Тому щоцей день закінчено і історія на сьогодні також.
Коментарі5
Приїжджайте до нас на Байкал. Слюдянка (гарячі джерела). Або на Камчатку, буде цікаво.
Я б з радістю, коли карантин закінчиться. Поки що не пускають
Забавно було б, піднялися - просять квиточки, а каса внизу, я прям чекав цього моменту) Що з подряпиною? Зміг усунути?
Більше менше, але треба ще машинкою пройтися
З нетерпінням чекаю на кожну нову серію