Літнє. Дорога додому. Трохи з нервами.

Надивившись чарівних і неповторних пейзажів Метеорів, гарновідпочивши, пора і честь знати…

Повертались нижньою дорогою, трохи дорожчою, але практично новимавтобаном.

Все було б добре, якби десь після Салонік мій слух не почавдратувати час від часу пронизливий писк (чи свист? ) з боку задньогоколеса. Він з'являвся і пропадав незалежно від швидкості іповороту. Тривав кілька секунд, пропадав на кілька хвилин, зновз'являвся і знов пропадав… Самі знаєте- як то їхати, коли машиназавантажена, є певний ліміт часу, а тут раптом починаються якісьнезрозумілості.
Зменшив швидкість до 80… Донька гуглить найближчий сервіс. Дружинашукає грецький розмовник… До речі- подорожуючи, старайтесь брати зсобою кишеньковий розмовник, за довгі роки подорожей переконався-часами це дуже важлива річ! Дорогою до кордону з Болгарією сервісувже не намічалось, отож вирішую помалу рухатись до болгар. Накордоні мацаю колесо — гаряче скотиняка, аж палець обпік(((Прикордонники сказали, що треба тягнутися до Благоєвграду, там єнормальні сервіси. На кордоні зупинились, поки остигало колесо десьна годину. Їдемо далі, чудова дорога по дві смуги в кожен бік, а тиїдеш 60-80 км/год і слухаєш посвистування(((.
У Благоєвград попали о 17годині, субота… Знайшовся суто ВАГівськийсервіс.

Вийшов черговий, вислухав історію… Каже майстер щойно пішов…Видзвонив майстра. Підняли. Вердикт- підклинив трос ручника…Відпустив … Зробити щось можна лише з понеділка, але їхати можна, не користуватись ручником!

В Русе потрапили аж о 23годині.

Видзвонили господаря апартаментів, вибачилися. Хороший номер. Тут ядопив свою самогонку… Розслабився…

Назавтра були вже майже вдома, без якихось пригод промчавшиРумунію…