Перші враження. Купівля та перші невдачі...

Вже трохи більше року минуло з моменту покупки моєї «ластівки», алеспогади ще свіжі.
Стало питання покупки нового автомобіля. Вибір був невеликий, дивилися з дружиною в основному ауді, саме в 45 кузові, але двічісходили з дружиною «ліворуч»:спочатку був Оpel Omega A, свіжопофарбований, на автоматі, але тесть відговорив, мовляв, у нихдвері навіть у сухому складі гниють. Не ауді» був 605 пиж в жирнійкомплектусі з шикарним шкіряним салоном. 2.8, але блок АВС) наавтоматі.До слова, це була друга за рахунком машина, яку миподивилися).Перша була мотлох, а всі наступні ми порівнювали з«Петіною Ауді» (петя — це колишній власник (якщо читаєш, привіт, Петя, вона ще жива)) і відкидали всі варіанти, аргументуючи тим, щоу Петі краще і якось затишніше.От не можемо ми з дружиною досіпояснити, чим вона нам тоді сподобалася, але ми в неї закохалися, особливо салон Рекаро, та й Петя виявився приємним у розмові, тогодня ми більше години говорили про те та сьом.
Машина була в хорошому стані, було кілька недоліків. Перший інайсерйозніший - машина була бита (можливо, щось на дах впало, дахремонтувалася), є невелике вогнище іржі. Друга — не працював заднійправий супорт. Третя - не працював люк. Четверта - передні дверізачинялися через раз і з певним зусиллям. П'ята – кнопки кліматузалипали. Щодо першого тесть сказав, що можна підремонтувати, арешту замінити. Було вирішено купувати.
Угоду призначили наступного дня на ранок. Того дня дружині сталодуже погано, «проблеми зі шлунком», — думали ми, але все булонабагато веселіше і, як виявилося, поповнення чекало на нас не лишеяк ауді. Попри свій стан, дружина поїхала зі мною. Того дня йшовсильний сніг, і було дуже холодно, з Петею ми домовилися зустрітисьна Оболоні, а потім їхати машиною до ДАІ. Все пройшло швидко, Петродопоміг причепити номери та віддав мені ключі. Додому їхатикілометрів 30, сніг фігачить нереальний, я вперше сів за кермоауді, гребані повідки двірників нормально не прилягають, їхали зішвидкістю 30-40 км/год, ніякого кайфу, всю дорогу в напрязі.
Нарешті дісталися додому, радість повні штани. До вечора не могливийти надвір, не те, що виїхати машиною. Нарешті увечері снігприпинився, ми вирішили покататися районом. Датчик бензинупоказував, що в баку ще 20 літрів, ну, думаю, зашибісь, Петя ще йбенза підкинув)). Каталися ми недовго… Кілометрів через 10 машинапочала глухнути при гальмуванні та на розгоні у повороті. Млинець, що це таке, ми вже почали переживати. Після чергового повороту воназавелася, але практично відразу затихла і не заводиться.
Час пів-одинадцятої, що робити, куди лізти, що перевіряти? Вирішенобуло дзвонити Петі. Перше, що він спитав, чи є бензин. Я кажу, мовляв, датчик показує, що є, але, як виявилося, він неправильнопоказує, і бреше пристойно. На вулиці мороз градусів 20, я попросивнайближчою автомийкою каністру, ледве відправив дружину додому іпоїхав маршруткою за бензом. По дорозі назад завоняв парами бензинувсю маршрутку, пасажири дивилися на мене скоса, цікаво чому)) Ледьзалив бензин обмороженими руками і — о диво — машина завелася! Якдобре, що хоч не спалив бензонасос. Наступного дня відвіз машину настоянку і не бачив її близько 2х тижнів… Далі буде)