Солодкий розпродаж...

Ну, власне, напишу цей сумний пост…
Коротше справа була так. Надумав я будувати щось нове. І не можусказати, що сивік мені набрид мені. Ні, я сивик завжди дуже любив іпланів на нього у мене було безліч.Машина просто нереально крута ігідна у всіх сенсах.Але містити два проекти і будувати їх, і плюсдейлі тачка, це пристойно дорого. З цього вирішено булопродавати...
Зрозуміло, що цілком мало хто погодився б взяти, бо дорого, томубув деребан.Я виставив машину на продаж у себе в інстаграмі іпокупець знайшовся через 15 хв після публікації. Відразу забронювавусе і через 2 дні був у мене в місті, ми з ним обговорили потрібнуйому комплектацію та її вартість, він дав завдаток і поїхав за 2тижні я йому зібрав усе в стік, а що треба залишив.
<
Машина залишилася на повністю сток ходовий, але на гальмах.Так самозалишилися спун дзеркала і чорний салон, але без рекаро і приладки (замість цього я поставив сток приладку і сток сидухи, перетягнутів чорний з червоним рядком під салон).
Всі інші ніштяки були зняті. І їх, майже всі, розібрали затиждень!
У результаті машина зараз катається Києвом! І новий власник дужерадий покупці) але я і не сумнівався) бо машина в змозі нової.Таких їжаків в Україні не було, і навряд чи будуть.
Кажуть машини треба відпускати легко, але легко мені не дужевийшло… Бо машина для мене за 7 років стала дуже дорогою. Вона меніподарувала купу емоцій, досвіду, добрих друзів тощо. З неюпов'язані лише позитивні та барвисті моменти життя! Було дуже неприємно повертати в стік те, що я роками відбудовував до ідеалу.Дуже сподіваюся, що новий власник буде її любити як я. І зробить знеї круту стильну тачку).