Знайомство з Катериною

Не знаю толі в дитинстві мене багато роняли Толі шизофреніярозгулялася але захотілося мені дуже Волгу, та не просту а 24ю.Їздив я на той момент на Калині седан. Їздив та й горя не знав Ітут одного ранку їхав я з роботи, включаю другу ривок і шестернядругої передачі з ефектами спускається на дно коробки, перебравшикоробку вдруге (за два тижні до катастрофи я поміняв зчеплення іперебрав коробку) я твердо вирішив вистачить з мене жигулів наставчас втілювати мрію. Оглянувши пару трійку машин бажання придбатиВолгу мене не покинуло а навіть дещо посилилося.Але зразки видалисязовсім не вражаючими, у кого міст встановлений з перекосомсантиметрів сім, у кого мотор на холостих бовтає так сильно щостворюються враження що їдеш ти на пральній машині з цеглою вбарабані. Закрадалася сумніву що за невеликі гроші нічогонепоганого знайти не вдасться і я вже був згоден "брати що дають"але брат мене відмовив і я поїхав додому спати. Прилітаєповідомлення від брата про продаж Волги 24й все як я хотів, тількиживе вона в Дніпрі, і їхати 250км за таким же "мертвим" автобажання особливо не було, але було вирішено ризикнути і ми рушили вдорогу.
Шлях був не легкий відразу після виїзду пішов дощ і супроводжуваввін нас навіть усю дорогу назад. Прибули на місце ми години черезтри і ось вона Катюха) Стану автомобіля сказати що здивувало, янавіть не розраховував на таке збереження. Заводська приладка ікарти в ідеальному стані, машинка їде м'яко мотор працює добре (для402го прям ідеально) колгоспу прямий по мінімуму. І через 40хв ямокрий і задоволений як чорт їду додому. Нам із Катюшею ще належитьдуже багато, від заміни лампочок до повного перекрасу.
Колишня стерва)