Промені заходу сонця підсвічували горизонт ліворуч від меневогненно-червоним кольором… "подивися, яка краса…" Брат кинувдовгий погляд через вікна у бік сонця, що сховалося за пагорбами, іпосміхнувся: "за дорогою стеж... Сутінки — не найкраща пора дляроздумів, особливо коли ти за кермом..." Я кивнув, і з додаваннямгазу пішов у довгий звивистий поворот на спуску. М'яка підвіскадобре ковтала вибоїни, але машину дуже помітно кренило, томудоводилося працювати на всю. Ширину асфальтового полотна — відузбіччя і до узбіччя, огляду попереду було достатньо для такихманеврів, але Брат помітно напружився — я звик до такогопроходження поворотів на трасі, але він собі так багато недозволяв. ... Звивиста дорога пірнула вниз, де густий стояв туман, між двома озерами, навколо мене раптово потемніло — дерева з обохбоків від дороги приховували останні відлуння дня... Розглянувшипопереду навантажений сіном візок, я підкоригував траєкторіювиходу, і вийшов з повороту по порожній зустрічці, але все так самоплавно ... Ніяких ривків, ніякої суєти. Дорога не любить суєти, нелюбить поспіху. Я вів швидко, вигвинчуючи кожну передачу побільше, але без напруження, не на шкоду мотору ... Все було легко івитончено, машина була на тій межі, де швидке проходження поворотівще дарувало комфорт.
І я був на тій ж межі. Музика з динаміків розчиняла мою свідомістьу цій свистоплясці дорожньої розмітки та зустрічних вогнів, всебуло рефлекторно, на підсвідомому рівні… Поворот, підйом, обгін, напередачу вниз, знову розгін і назад передачу вгору, затяжнийповорот на спуску, з максимальним прискоренням вниз, проходячиповорот внутрішніми колесами майже по траві тільки мені одномувидимому апексу, і вгору, злітаючи подібно до птиці по асфальтовомуполотну до узлісся лісу, що гостинно вкрив дорогу аркою жовтущоголистя, обрамивши мій рух живим коридором…
Дорога… Нічна дорога… Куди вона веде? Куди приведе цього разу? Чомутак спокійно і впевнено? Рука на автоматі переклацає передачі —одну вниз, розгін, одну вгору… Впираємося у вантажівку, друга, третя, по зустрічці четверта, і, йдучи на свою смугу, — п'ята…
/>
Плавно, тихо… Низовий мотор підхоплює потужно та впевнено, я вже донього звик…
Моя Нірвана… Так не хочеться повертатися до порожнього будинку…
200 км у минуле, і стільки ж назад…
Коментарі19
так написав, як думки прочитав ... і адже не для цього мати ферарі! Красуне, ваще тобі зачотний зачот)
я думаю в світі всяко багато речей куди цінніші за ферарі... але вони не в гаражах, а вдома, біля плити... варять\смажать нам смачненьке на вечерю...
Чота багато суму у твоїх словах ...
Чудова людина, все помічаєш ... тому що на моїй кухні нікого немає ...
Не чудова, а просто справжня людина, у прямому розумінні цього слова. Ну принаймні намагаюся ним бути ;) п.с. на кухні нікого не було, потім з'явилася, потім розлучилися ... і що? А зате зараз - улюблена дружина, дочка! Все пучком) Серджо, всьому сві...
поки цей час прийде я буду остаточно сивим…
купив квиток, готуй потилицю ;)
неа, не прилетиш ... хоча зайвий диван у мене є
Ось єптити, я ж не останній день живу) Прилікую як-небудь) Я навіть пару разів у Миколаєві був, за часів СРСР =)
Прилітай, у нас тут найкрасивіший фонтан на всю Україну зробили
хех, якщо я прилікую то вже точно не фонтани дивитись) )п.с. живі будемо - не помремо ;)
дружину на фонтан з дитиною відправимо, а самі на баггі покатаємось;)
О! Я-я)
Зепер це ще та машина ... але проста до безладдя
forum.buggy-plans.ru/viewtopic.php?f=58&t=6920
Ого! Ну я в принципі думав, що ти на таке готовий) Так я там регитися не буду, а то у мене і так хренова хмара обліків, я вже заплутався)
я той ще псих
дивися друге авто
Ніштяк!