19 Москва. Прибуття.

Власне, за планом Імовірності, на всю дорогу пішло рівно два дні.Одна зупинка на нічліг, три дозаправки на території України і однавже в Москві. Не особливо приємне проведення часу на кордоні іабсолютно непривабливі для мене російські дороги.
Розкажу докладніше, загалом, як усе це було. Київ.
До речі, виїхали за межі міста ми не в запланований ранковийгодинник, а вже ближче до вечора, о 6-й годині, і так вийшло, щоїхати довелося спонтанно і не в той день, у який так саморозраховували... Дякую "деяким" товаришам... Завантажили речі, укомплектували кішок, заправили на WOG повний бак (480) і зполегшенням рушили в дорогу. На шляху прямування не потрапив жодендаїшник, за винятком тих місць, де вони розміщувалися після знака "піст ДАІ, 12 км". Швидкість ходу до Києва не перевищувала 110км/год. При включеному кондишні. Долетіли ми до столиці за 6 годин (часу заїхати і пофоткатися не було, а шкода) таким ходом, прицьому у витраті залишилося лише пів бака. Не ставши випробовуватидолю, дозаправилися в Києві ще на 300 грн. Бровари об'їжджати нестали, що теж не стало перешкодою (у Нд округа ніби вимерла) і миспокійно дісталися повороту в бік кордону. Зізнаюся чесно, неочікувала, що дорожнє полотно на цьому відрізку шляху буденастільки гарним! Машина відчувала себе впевнено на всі 100% ініякого дискомфорту під колесами не було навіть відчутно! Напевно, тільки завдяки цьому вже під 2 години ночі, коли ми і наші маленькіпасажири були добре втомлені, довелося мені натиснути на тапочку в120-130 км/год, щоб прибути в Кролевець на нічліг. Про нього я, доречі, подбала заздалегідь, ще коли ми не пройшли Умань —зателефонували і домовилися про броню номера. Скажу чесно, неочікувала, що придорожні мотелі можуть бути такими затишними (душ, кондиціонер, дві спальні, кафе з нормальним харчуванням). Впринципі, найголовніше для мене було — це відпочити і поспати хочаб кілька годин, але якщо є можливість взяти все в одному, то чомунею не скористатися на повну котушку? :)

Все той же ЕТАП II. Нічліг перед кордоном.
Коротко про готель: "моя сім'я", розташовується не в самому містіКролевці, а прямий біля траси з правого боку (якщо їхати відКиєва). Тобто. Ви їсте по трасі і бачите синій знак з назвою містата стрілочку вліво, але не повертаєте туди, а проїжджаєте буквальноще метрів сто і бачите двоповерховий котедж з великим червонимнаписом.Парковка знизу, кафе поруч. Господиня доброзичлива, всерозповіла і показала, а вранці ще порадила, де зазвичай хлопці наіномарках заправляються перед від'їздом за кордон. Ніч нам у мотелікоштувала 400 грн. Сніданок:ще у 80 грн. ЕТАП III. Кордон. Цевзагалі окрема історія…
О 11-й ранку ми благополучно виписалися з мотелю, зновузавантажилися в машину і втретє дозаправилися до повного бака, знаючи, що до Брянська може не бути ТНК. До Глухова від Кролевця небільше 45 км, тож до кордону ми доскакали дуже скоро.
Тепер про найголовніший і переломний етап поїздки. КОРДОН, щоб їїтричі по колу…
Під'їжджаючи вже до прямої дороги на прикордонний пункт України, стикаємося з величезним натовпом фур. Вони займають кілька сотеньметрів біля узбіччя, чекаючи своєї черги, але ми сміливо обходимоїх і стаємо рядом для легкових машин. Але не встигаю я під'їхати дочерги з пари трійки авто, як мене зупиняє мужичок прямо по серединішляху і показує рукою на узбіччя. Я поінтесувалася в нього "накой"мені згортати і що йому потрібно. Звичайно, варто було здогадатися, що це був продавець страхувальних Зелених карт. Добре, я втішаюсебе… Спихнемо все на мою безграмотність чи небажання потрапити наштраф у російських гайців, якщо раптом у мене не виявиться цієїпапірці, і я купую Зелену картку. Благо, що мене не смикнуло взятина місяць і більше, а всього на 15 днів, але й тут сума виявилася650 грн (! ) — навіть не 605 грн як за документами, які вонипропонують, а всі 80 зелених тугриків. Що закралася в голову думка "щось тут не чисто", не покидала мене ще дуже довго. Але на першийраз все ж таки погодилася і тітка в будці швиденько виписала менідокументик. Наступний етап — Українські прикордонники.

Я люблю наших українських прикордонників))) Боже, порівняно з тим, як нас довго протримали російські (про це пізніше), то нашіпацанчики отримали найвищий бал за пропускну спроможність.Витратили на всі ці речі ми не більше півгодини, отримали в бланкіз довідкою про здоров'я котів особливий друк, віддали машину наособистий огляд і з величним виглядом кинулися підкорюватиросійський прикордонний пост. Що ж, все починалося набагато краще, поки ми не стали в затор з таких самих "ентузіастів"-мандрівників.Невеликі рухи відбувалися кожні 10-15 хвилин, поки пропускали по5-7 машин за шлагбаум. Щоб не чекати в машині просто так, япідійшла до будки, де видавали декларації, і взяла два примірники.Заповнити їх можна не більше ніж за п'ять хвилин і здати внаступному вікні за шлагбаумом разом з паспортами та техпаспортомна машину. Ось тільки загвоздочка з'явилася:пройти перший шлагбаумто ми пройшли, а ось на сфетофорчик довелося простояти ще хвилин40, поки машини, що стоять попереду, вирушили додому.Потім ще 30хвилин, поки заповнили папери на в'їзд до Росії і дочекалися "шановного" прикордонника, щоб він поставив нам у документах друкта оглянув машину. Ось тут терпіння у мене закінчувалося швидко.Мало того, що цей "красень" ходив по зоні з таким виглядом, нібийому тут взагалі нема чого робити, машин немає, він не при справах, постійно когось виглядав десь за обрієм, так ще й з такимнатхненням брався за ті машини, водії яких "сумлінно" просили йогоздійснити огляд та випустити їх на волю. Хріна з два. Я чекаю далі, але тепер уже з документами в руках ходжу за ним по п'ятах, покивін все ж таки не зволив виконати свій обов'язок і ПОСТАВИТИІДІОТСЬКУ (вибачте) друк в папір і внести всю інформацію в базу.Після 3, 5 години ми нарешті залишили рамки прикордонного контролю із полегшенням ступили на російську дорогу. На годиннику було 15годин дня. Невелика зупинка на перекус і парочка живихфотографій:

і так позує
і з цього боку
і от якось так) > ЕТАП III. Глухів-Брянськ.
Тут я скажу всього одне слово:дупа цілковита. Окей, вийшло два. Алеепітетів я б підібрала набагато більше, бо це не дорога, а простийзнущання з машини. Бетонні плити, де-не-де залатані асфальтом інеможливість відпустити педаль з позначки в 115-130 км/год тількитому що це було б справжнє пекло - ходове шкода. Мені так іхотілося вже прощатися з дисками, а особливо з лівим переднім, якийчотири рази вміло потрапляв на горби чи ями. І саме лівасторона…
Подібне неподобство продовжилося хіба що до Калуги. Від Обнінська івже до Москви дорога стала прийнятнішою і чим ближче ми були достолиці, тим кількість машин збільшувалася і збільшувалася. Поки щоми на якомусь 50-му км-рі від Москви просто не стали в пробку. Длямене особисто — нонсенс, а для дядька, якому ми зателефонувалидоповісти про місце пересування, це все було гаразд. Але світлофорина трасі — для мене справді це стало новиною дня. Загалом, поштовхавшись у першій проби хвилин 20-25, ми вміло вляпалися вдругу. Рисуватись не було сенсу, але нахабство в даній ситуаціїбула просто необхідна. І я з досить наполегливим виглядом звернуларазом з п'ятьма машинами на узбіччя і пішла вздовж усієї трасивузькою колією:одним колесом асфальтом, іншим по вибоїнах івибоїнах узбіччя. Тут мені відразу згадався Миколаїв у період післятієї зими, коли траса була в мотлох розбита. Що ж, якщо ви пройшлитоді Миколаїв, то подібний експромт здасться вам сущим дрібницям :)ЕТАП IV. Москва. До пункту призначення за 3 години.
Далі МКАД, Північна частина Москви і прямо до будинку. Правильнарекомендація ще раз дозаправитися перед виїздом на кільцеву, і мивже на ТНК. Заходжу оплачувати бензин, говорю "літрів 20 давайте".Яяк би в курсі, що бензин в Росії дешевше і чек мені виходить лише в534 або 594 рублі, точно чек не знайду. Але на мене, так ценабагато дешевше, ніж у нас. І це приємно :)))

Прибули ми з усіма блуканнями та кружляннями по об'їздах, заїздах, кутах і дорогах у пункт призначення приблизно о 2 годині ночі вжеза московським часом . Тобто. У пошуках потрібного шляху до вулицііз заповітним номером ми витратили 1, 5 години. + 1, 5 години впробці перед в'їздом у місто і того — якби не супутні факти, то заголим часом ми прибули б до Москви рівно об 11 вечора, тобто. Через12 годин після виїзду з Глухова.
досвіду завжди волію зайвий раз перепитати, ніж вляпатися вситуацію. Власне, на МКАД у кого ще запитати "куди і як проїхати"окрім як у гайця. Дуже дякую, що до мене припустилася муза чеснотита розсудливості, коли я почала з ним говорити, бо після дороги умене був відверто втомлений і похмурий стан, що межує зпараноїдальним бажанням підірвати все навколо, якщо мені зараз жене нададуть теплої постелі та холодних душ …
Розмова видалася десь такою:
— Доброї ночі. Ми тут трохи заблукали. Не підкажіть, як вийти наОсташкінське шосе? — Ой, а у вас що, машина тонована? (зусмішкою)
Я спочатку не зрозуміла якого фіга він мені поре про тонування, коли я йому поставила конкретне питання. — Так, — кажу, — Рідна. (утому сенсі, що в Україні чіпляли)
— Заводська? - з натхненням так, ніби перед ним риба вагою в тоннулежить і він зараз її зжере. - Ні, - відповідаю, - А до чого туттонування? ! У мене українська машина, у нас немає закону, якийзабороняє натягувати тонування. З чого я маю її знімати? Мені їїбезкоштовно приклеять, якщо я їхатиму назад на Україну? +___+
І тут мені прочитують лекцію про те, що в Москві з якогось тамчисла (якогось місяця) заборонено тонувати переднє два скла та йлобове у зв'язку з якимись особливими заходами безпеки . Я так і незрозуміла правда КОМУ тонування може завдати шкоди, але курс "молодого гайця" пішов читатись далі. Порушення цього законузагрожує не штрафом, а зняттям номерів. Втім, вислухавши весь цеймонолог, я вдало включаю "дурну" і говорю, що нихрена не вникаю вйого розмову. Він дружелюбно відправляє мене далі:— Їхали б вишвидше звідси. Те, що ви самі під'їхали до нас, вам у плюс. Алеякби ми вас зупинили та помітили тонування, то було б гірше…
Я вже просто розводжу руками, пояснюючи, що саме напрямок я віднього і намагалася домогтися, а не пізнавальної, але далеко недушевної розмови. .
— То їхати куди? ! — я вже опускаю руки, бо не розумію, що він відмене ще хоче:щоб я йому потиснула ручку за благородство чивіддячила за хамство?
зрештою, ми просто сіли в машину і поїхали далі МКАДом, поки непомітили з'їзд саме на Осташкінське шосе…

Зустрічали ранок наступного дня)

ПІДСУМОК.
Люди, не залишайте влітку свої будинки без явної на те причини.Відпочивайте там, де впевнені - вам нададуть всі зручності такомфорт, а також якісний сервіс. По можливості, уникайте сонця втой час, коли надворі стоїть спекотна спека. І не їздіть до Москвибез особливого приводу, аби покататися - це виллється вам в однусуцільну "веселість" хд PS в літню пору містом задоволена, дорогине забиті, людей мало, погода навіть трохи прохолодніша, ніж у нас— на Півдні. PSS проблему із Зеленою картою вирішили дужепросто:потрібно просто взяти постійну страховку. Наприклад, в Одесіми записані на ОРАНТУ. У Москві ми так само можемо підійти у філіюцієї фірми і зареєструватися. PSSS Сьогодні діставала з машинидеякі речі і просто з болем у серці дивилася на забруднену післятраси пташку. Отже 300 крб. В кишеню мийникам та машинка зновусвіжа як нова. Днями зроблю фотосет, якщо дозволить погода :))

у боксі добре намилили
і потім з натхненням відмили та відтерли
"сьогодні діставала з машини деякі речі і просто з болем у серцідивилася на забруднену після траси пташку ... Так що 300 руб. Вкишеню мийникам та машинка знову свіжа як нова. Днями зроблюфотосет, якщо дозволить погода :))
у боксі добре намилили
і потім з натхненням відмили та відтерли
"сьогодні діставала з машини деякі речі і просто з болем у серцідивилася на забруднену після траси пташку ... Так що 300 руб. Вкишеню мийникам та машинка знову свіжа як нова. Днями зроблюфотосет, якщо дозволить погода :))
у боксі добре намилили
і потім з натхненням відмили та відтерли