— Є в кожному з нас щось таке, про що ми навіть не підозрюємо.
Те існування, яке ми заперечуватимемо доти, доки не буде надтопізно, і це щось втратить для нас всякий сенс, саме це змушує наспідніматися вранці з ліжка, терпіти, коли нас дошкуляє зануднийбос, терпіти кров, піт і сльози, а все тому, що нам хочетьсяпоказати іншим, які ми насправді хороші, красиві, щедрі, забавніта розумні." "можете мене боятися або почитати, тільки, будь ласка, не вважайте мене таким же як усі." Нас об'єднує цю пристрасть. Миготові на все, аби нас поплескали по плечу і подарували золотийгодинник або прокричали „Гіп-гіп-мати-його-так-ура! “ Дивіться, якийрозумний хлопчик завоював чергову медальку, а тепер натирає доблиску свій улюблений кубок. Все це зводить нас з розуму:ми небільше, ніж мавпи, що начепили костюми і визнання інших, якби ми церозуміли, ми б так не робили. Але хтось навмисне приховує від насістину. Якби у вас з'явився шанс почати все спочатку, ви бнеодмінно запитали себе: "чому? ".
Коментарі2
Я боюся немовлят, я боюся мерців, Я обмацую пальцями своє обличчя. , які хропуть за стіною, Люди, які лежать під землею. Я віддав би чимало за пару крил,Я віддав би чимало за третє око,За руку на якій чотирнадцять пальців,Мені потрібен для дихання ін...
Безумовно. Підписався, заходь у гості і теж підпишись - знайома ситуація?)