Дорожні нотатки. На Батьківщину

Так як попередній запис із серії «дорожні нотатки» не вирушив уневідоме нікуди, то я вирішив продовжити і написати про поїздку наБатьківщину – до Кіровограда. Як і раніше, розповідь поведінку відтретьої особи. Запис буде розбавлятися спогадами прожитих років, виділених курсивом.Маршрут руху проходив трасою Одеса - Миколаїв -Воссиятское - Кіровоград, названою мною раніше трасою 666 завідсутність якогось дорожнього покриття.Є другий напрямок длядосягнення пункту призначення - спочатку 150км5 по трасі, Потім щеприблизно стільки ж по трасі Е584, проте цей шлях не набагатокращий.Так що з двох лих я вибрав випадкове методом тику.
Ланос у світлі Кіровоградського заходу сонця

<
Я дуже сподіваюся, що мої оповідання серії «дорожні нотатки»розкажуть більше про маленькі провінційні містечка та села, деживуть люди і є такі місця, в яких варто побувати. Такультурно-багатій Батьківщині?
Предмова закінчена, поїхали.

Ланос у квітах
Спека на градуснику давно перевалила за тридцять так, що навітькондиціонер не рятував. Маршрутне таксі перетворилося на сауну, місто чомусь все більше наповнювалося туристами та виходити зприміщення не було жодного бажання. Повернувшись із холодногоПітера, де організм уже встиг пристосуватися до тамтешньогоклімату, Елвіс сумував від спеки і шукав спосіб сховатися від неїхоча б ненадовго. Подзвонили з Ростова, повідомили, що вонизнімають градусники з вікон, тому що ртуть досягла максимуму іградусники будь-якої миті могли полопатися. «Скоро і в нас такбуде», подумав Елвіс і взяв ключі від машини.
Кінцевою точкою поїздки було обрано Батьківщину Елвіса – невеликепровінційне містечко Кіровоград, яке знаходиться у самому центріУкраїни. Головні дороги обходили місто стороною і навіть залізничніколії знаходилися за сорок кілометрів на схід, так що це містоніколи не відрізнялося великим потоком людей, машин і туристів. Тутзавжди можна було розслабитися, відпочити в тиші, ввечеріпрогулятися досить красивим центром і зустріти пару-другу знайомих, які завжди з подивом віталися і казали:«Якими долями»?
На Кіровоградському базарі<
У центрі міста дві головні вулиці – Палацова та ВеликаПерспективна. Перша – прогулянкова вулиця, нею заборонено рухтранспорту. Наприкінці вона упирається у центральний парк.Бувало, ввечері нема чого робити – вийдеш у місто і мариш поДворцовій (на той час Леніна). Школярам не зрозуміти, але тоді небуло ні мобільних телефонів, ні інтернету. Марить і натикаєшся назнайомих - Сем, Джел, Гуф, Ден, Фандорін. Деякі з них досяглиякихось успіхів у житті, працюють та будують своє майбутнє.Деякітак само вештаються центром у пошуках знайомих. А тоді кожен з насне мав жодних зобов'язань.
Миколаївська область. Дорога тане під колесами авто
Дорога від Одеси до Миколаєва важка тим, що вона здебільшого завждизавантажена. Вузькі, хоч і рівні, дві смуги та необхідність обгонуу найскладніших умовах. І обов'язково десь біля Південного підгірку тягнеться сільський напіврозбитий КАМАЗ із двома дерев'янимипричепами. «Коли вже ці іржаві тазики на сміттєзвалище відправлять»— думав Елвіс, намагаючись його обігнати в суцільному потоці машин.А відразу за Південним розташувалося Коблево. Пост ДАІ з камерамита великий базар, на якому буржуї-капіталісти впарюють рибу запотрійною ціною. Елвіс повернув праворуч. Дуже часто, ще колиЕлвіс був дитиною, вони сім'єю їздили в Коблево відпочивати. Батькобрав путівки від заводу Гідросила і рано-вранці всією родиною вонисідали в стареньку бежеву п'ятірку і відправляли в дорогу. Напевно, майже кожна радянська дитина мріяла жити біля моря, і Елвіс не буввинятком. Але це була та мрія, яку можна назвати метою. Він зовсімне прагнув цього. Йому здавалося, що люди, які живуть біля моря, —це не зовсім люди. Вірніше, звичайно ж, вони люди, адже у них є двіруки, ніс і рот. Але ж вони не такі люди, як ми з вами. Вони… З чимби порівняти… Вони — як наші вчителі у школі — вони наче люди, алене такі, як ми.
Миколаївський суднобудівний завод імені 61 Комунару
Після Коблево дорога до Миколаєва пряма – головне дотримуватисьправил дорожнього руху, оскільки ДАІшники ховаються майже за кожнимкущем. Зате в Миколаєві Елвіс зупинився і поплів містом.
Миколаїв розташований одночасно на двох річках – Південний Буг таІнгул. Основна Миколаївська галузь – це суднобудування, і, гуляючивздовж Інгулу, можна побачити величезний комплекс Чорноморськийсуднобудівний завод. Центр Миколаєва весь потопає у зелені іпройтися тут – суцільне задоволення. Картину псує якість доріг —вона дуже в жалюгідному стані, та й культурою водіння місцевенаселення не відрізняється. Пам'ятається, Елвіс вперше потрапив доМиколаєва з дівчиною. Вони їхали з Києва до Криму та зупинилисяпогуляти Миколаєвом. Тоді Елвіс вперше відчув всю красу південногоміста. Вони брели удвох вузькими центральними вуличками, оглядаючись на всі боки. Вони йшли Садовою і відпочивали вПушкінському сквері, вони дивилися, як розводять міст черезПівденний Буг, а потім брели нічним Флотським бульваром. А за трироки вони одружилися:)
Дорога від Миколаєва у бік Кіровограда досить складна. На ційділянці краще не розганятися, дотримуючись правила «тише їдеш –далі будеш». Скільки тут було поламано дисків і побито бамперів –не перерахувати. І начебто за місяць до поїздки робили цюдорогу, але тепер Елвіс не бачив жодного сліду від ремонту. Дорогаперекосилася, попливла, почали пробиватися крізь новий асфальтстарі ями. Елвіс тягнувся не поспішаючи, лавіруючи по всій дорозі іперіодично виїжджаючи на узбіччя, даючи обігнати себе наївниміноземцям, які вирішили їхати до Криму найкоротшим шляхом.Періодично розганяючись, Елвіс не забував, що за поворотом дорогаможе різко обірватися. . Жартома він розмірковував:«якщо тутвибоїна, то десь на іншому кінці земної кулі бугор? А як можнапросто обізвати бугор? О, придумав – сиськи. І якщо в нас яма, тодесь в Алабамі сиськи? В'їжджаючи до чергової ями, Елвісзакричав:«в Алабамі сиськи! » і зловив на собі запитальний погляддружини. Коли Елвісу було тринадцять років, батько вперше посадивйого за кермо. Це був старенький форд скорпіо з об'ємом двигуна 2, 9літра, що видає майже 200 коней. Елвіс сів за кермо, рушив з місцяі вчепився руками в кермо. Оскільки навчання відбувалося насільській дорозі, то й там було багато. Після наїзду на чергову зних батько проговорив:«запам'ятай, синку, ремонт цієї машиниобходиться досить дорого, тому за кожну яму ти мені будеш винен50$». З того часу Елвіс уникав поганих доріг, намагаючисьмаксимально працювати кермом і по можливості об'їжджати найдрібнішінерівності. Кіровоградський сітілайт Кіровоград зустрів гостейнічними вогнями. На відміну від минулих років, місто росло іпроцвітало – у центрі, як і в дитинстві, працювали фонтани. Деревабули прикрашені різнокольоровими гірляндами, неонові вивіскивисвітлювали центральні вулиці. Молодь так само ходила вздовжДворцової у пошуках пригод на свої багатостраждальні дупи. Тількизнайомих осіб з кожним роком ставало все менше і менше.
Якби Елвісу дали завдання придумати символ міста, він запропонувавби уранову паличку. Це не жарт – це трагедія Кіровограда. Підмістом знаходяться уранові шахти, і чим далі, тим меншедотримуються будь-яких норм безпеки. В останні роки шахти досяглисамого центру, а на виходах із них у повітрі постійно виситьрадіоактивний пил. У деяких місцях рівень радіації сягаєчорнобильського рівня і навіть перевищує його. Більшість мешканцівміста закінчує своє життя від раку, проте вони нічого не можуть зцим вдіяти. Багато хто з них був би раді виїхати звідси назавжди, але немає у них для цього жодної можливості. Радій — це завод, якийвипускає динаміки для ланосів. А ще радій — це радіоактивнийелемент Елвіс згадав, як купався в дитинстві в кар'єрі. Глибина вньому дуже велика, проте вода постійно тепла. Бувало, поїде навелосипеді з друзями та бультих у воду зі скелі. У кар'єрі купаннябуло заборонено, але дітей це ніколи не зупиняло.
Саме у Кіровограді з'явився перший трамвай, хоч зараз містомтрамваї вже не ходять. І рейок навіть не лишилося. А ще уКіровограді з'явився і досі функціонує найперший в Україні театр наоснові гуртка професійного рівня під керівництвом М.Л.Кропивницького та І.К. Тобілевича (карпенко-Карого). Нині неподалікКіровограда, на хуторі Надія, є музей Кропивницького. Старі глинянібудиночки розташувалися на березі озера, оточеного давніми товстимидеревами. Якщо приїхати сюди на свято, то не складно повернутися вминуле – гарні дівчата у розшитих сорочках, хлопці у шароварах, українська народна музика. На дерев'яній сцені — спектакль«Наталка-Полтавка» — найперша, яку поставив Марк ЛукичКропивницький у своєму театрі. Мимоволі з'являється бажанняпересісти з ланоса на дерев'яний воз і вирушити в далеку дорогувитоптаними роками дорогами.
Хутір Надія

В Україні ще багато цікавих місць, але тільки ми чомусь про нихмало знаємо. Я б міг розповісти про Чорний ліс або про ВеселіБуковеньки, які знаходяться недалеко від Кіровограда, протерозповідь вийде неймовірно довгою. Але так вже вийшло, що, коли Вичитаєте цей запис, значить, у Вас є своя машина. Тому мояпорада:відкривайте карту - і в дорогу. - Три сестри, або зПівденної до Північної Пальміри | У Мелітополь ->

"
Три сестри, або з Південної до Північної Пальміри У Мелітополь->
"
Три сестри, або з Південної до Північної Пальміри У Мелітополь->