Як я катався на Bajaj Pulsar NS200

Намасті… Ну, тобто слов'янською Здрасті… А на хінді — Намасті.
Як я вже писав в особистому блозі, з'явилася у мене нова тваринка вгаражі.
мотах не спостерігається і вона типу буде ексклюзивом. І тутпостало питання в тому, хто ж її вчитиме кататися на девайсі. Щоавтошколи беруть у навчання тільки з 16 років.Рано ще.А я, як ОстапБендер, який вдруге в житті грав у шахи, так само їздив намотоциклі типу Мінськ ще років 30 з гаком назад.Ну як їздив... Далипокермувати, поки прямо я їхав... На повороті три рази впав обасфальт і на цьому мій досвід водіння мотоциклів закінчився ... Авчити треба ... І значить де наша не пропадала, вирішив я згадатияк це їздити на такому транспорті. Ж великий байкер… На машинах жеможу… А це та сама машина лише двох коліс не вистачає. Простішесталося ... Викотив я його з гаража, і рушив у дорогу ... Недалекозвичайно і в бік поліклініки. На північ значить.
Всі собаки прифігели і перестали гавкати, а коти залізли на дерева.Знаючи мене. Вони заздалегідь ретировались.
Один тільки кіт расист у якого привілеї, тому що їмо з однієїмиски, дивився на мене ... І думав, що від нього ще можна чекати.Мало того, що воно на двох ногах ходить, то тепер ще на двохколесах їздити намагається. Але з горем навпіл, я розібрався зкеруванням. Все як на машині тільки стрімко… Це я тоді так думав… Іпокотив я потихеньку асфальтом. Катався-катався біля поліклініки істало мені нудно. І вирішив я поїхати в найближчі села… Але недоля. На першому ж путівці, ґрунтова дорого ... Яка не хотіла щоб япо ній їхав. Скинула мене в поле з пшеницею…
приземлився
Розуміючи. Що вже падаю, я ще намагався втриматись, і таким чиномзаїхав у пшеничне поле метра на два-три. Там і ліг. Слід сказатидуже м'яко так. Падати у пшеницю одне задоволення. Сама матінкаприрода прийняла мене м'яко і безболісно… Мовляв, куди ти дурень? Ідумка була тільки одна, злиняти раніше ніж мене зловить тут головаколгоспу і буде боляче бити. Але руками виштовхати техніку невиходило, не хотіла котитися. Була прийнята відчайдушна спробапройти своїм ходом... І треба сказати, що мот пшеничним полем їдекраще ніж погрунтовій дорозі. І я, як Титанік, розрізаючи хвилі, розрізав пшеничні колоски, їхав до берега.Ну, тобто до краю поля.На дорогу тобіш. А там як завжди канава. І через цю канаву неперестрибнути, не переїхати. І довго я лазив вздовж межі і шукавбільш-менш підходяще місце, щоб витягнути коня з колосків. Ледвезнайшов і насилу витяг.
Подивившись на себе, всього пом'ятого з колосками в роті, ітрусах... Я зрозумів, що в сусідньому селі мені вже ніхто не дасть, і дивитися в мій бік не буде. А собаки не такі добрі, як у нас імене не знають. Можуть загризти, як бомжа. Тим більше, хто їх тихбомжів вважає… зжерли і зжерли. По ґрунту у зворотний бік. Ближчедо травматології.
Цього разу все було плачевніше. Недалеко ніж метрів за 20… Матиприрода знову мене прийняла. Цього разу вона не була такою ласкавоюі колосків мені під жопу не підстелила. І я таки з усього махугримнувся об тлінну землю. А згори мене накрило залізом. Так бимовити частинкою Індії. Тому що мот в Індії зроблено. Там йогобатьківщина.
Якого розміру у мене був синець на нозі, не передати. Тихий океанпоменше… Бажання спокушати долю більше не було, і я потягнувшкутильгаючи свого нового другана жовтого кольору до найближчогоасфальту. Де я не падаю... Асфальт. Він набагато добріший виявивсяніж матінка ґрунтова дорога. Він не брикається…
На цьому моя перша пробна поїздка закінчилася…
Як же мені дочку щось вчити їздити? Добре вона Драйва не читає...Нехай вірить у краще.
За цим усім поки що... Піду зализувати рани та готуватися донаступних покатушок
"так би мовити частинкою Індії. Тому що мот в Індії зроблено. Тамйого батьківщина.
Якого розміру у мене був синець на нозі, не передати. Тихий океанпоменше… Бажання спокушати долю більше не було, і я потягнувшкутильгаючи свого нового другана жовтого кольору до найближчогоасфальту. Де я не падаю... Асфальт. Він набагато добріший виявивсяніж матінка ґрунтова дорога. Він не брикається…
На цьому моя перша пробна поїздка закінчилася…
Як же мені дочку щось вчити їздити? Добре вона Драйва не читає...Нехай вірить у краще.
За цим усім поки що... Піду зализувати рани та готуватися донаступних покатушок
"так би мовити частинкою Індії. Тому що мот в Індії зроблено. Тамйого батьківщина.
Якого розміру у мене був синець на нозі, не передати. Тихий океанпоменше… Бажання спокушати долю більше не було, і я потягнувшкутильгаючи свого нового другана жовтого кольору до найближчогоасфальту. Де я не падаю... Асфальт. Він набагато добріший виявивсяніж матінка ґрунтова дорога. Він не брикається…
На цьому моя перша пробна поїздка закінчилася…
Як же мені дочку щось вчити їздити? Добре вона Драйва не читає...Нехай вірить у краще.
За цим усім поки що... Піду зализувати рани та готуватися донаступних покатушок