Запорізька Брама 2015 Частина 1.

Отже. Пара слів про виставку Запорізька Брама.
7:40 зустрічаюся в обумовленому місці з фотографом та подругою.Галимося їжею, заправляємось, і вирушаємо на місце зборуДніпропетровської колони 8:30, обговорюємо умови руху і висуваємосьНезважаючи на обумовлені 80-90 км/год спідометр у мене рідкопоказував більше 66 км/год Їду, засинаю, ще б о 5 ранку прокинувся, а ліг близько 3-х ... Можна було б взагалі не лягати... Якби недикі ями та вибоїни (і це на трасі) то точно покимарив би... Уякийсь момент нашу колону наздоганяє ДАРСівська. Дивлюся, йденабагато бадьоріше. Вирішую перебігти до них., починаютьсярозмовники ... Загалом починаємо прокидатися))) У колоні бувприсутній ралійний Москвич 412. Ну, ми вирішили не втрачати нагодизгадати стару конкуренцію Москвичів і Жигулів і трохи поганялитарганів у поршнях))) Перепрошую комусь через це заподіяли деякінезручності )) Ось воно — Запоріжжя, потихеньку, не кваплячисьприїжджаємо на стадіон і я стаю на тепленьке містечко, яке менівесь ранок гріли Михайло Романенко, Олександр Полтавський та їхнісупутниці, за що їм велике спасибі! ))) Ідемо, реєструємось, отримуємо номери і поки що бадьорі і веселі йдемо обфотувати всювиставку. На все про все у нас пішла добра годинка, якщо не більше.І це з умовою, що ми не вдивлялися в кожну машину, а тупо фоткали.Повернулися вихідну позицію, тобто. До своєї машини. Почалиспілкуватися, роззнайомлятися і т.Д. Настає час фотосесії машин тадівчат. Говорили, що викликатимуть, але ніфіга… Починається живачерга і повторюється торішня ситуація. Підходить наша черга ідівчатка йдуть на 15-ти хвилинну перерву, яка триває близькогодини… Поки чекали на них деякі не витримували і їхали… Нам жекраще… Щоб не нудьгувати, ми почали вигадувати альтернативу, навипадок якщо дівчатка з перерви не повернутися взагалі. Зійшлися надорогих стриптизерках))) Але гроші були зекономлені. Дівчаткаповернулися та фотосет продовжився. Відфоткалися та повернулися намісце. Пішли за кавою, але, як виявилося, єдина кава-машиназламалася. Довелося пити квас. Ну та гаразд, продовжуємоспілкуватися… Саня каже, що поки ми ходили за напоями, одна людинаоблазила мою машину з даху до днища, всюди позаглядала… І як на злоя забув залишити листок з описом на лобовому склі… До речі, цеперша виставка де я побачив нечуване на мій погляд хамство:Стоялиспілкувалися недалеко, у мене були відчинені вікна, бо скоро буладорога додому. Я навіть і помітити не встиг, як без жодного дозволуякась матуся садить дитину в мою машину як у свою і фоткає її. Меневіддаляє одразу два почуття:Перше — піти і розповісти їй у моємустилі як треба поводитися на виставках із чужими машинами. Друге –якщо все пройде гладко, то все спустити на гальмах. Вибрав другийваріант, вона забрала дитину, я пішов та закрив машину. Що ждоведеться стартувати в задусі, ну а що робити, якщо люди не вміютьповодитися... Та підійди ти спитай, що я проти чи... Але це длямене перебір... І так добігає кінця перший день виставки...Хотілося звичайно залишитися на другий, але вдома чекали справи. Дотого ж довелося займатися справами, не тими, які планував, але проце в майбутньому записі "ралі Пікнік 2015 Підготовка."
По дорозі додому вирішили не нудьгувати і на виїзді із Запоріжжяспіймали на вудку невеликого Мерседеса, тільки з автосалону, начервоних номерах, із салоном у целлофані. Гонялися з ним доСолонянського посту. Перед самим постом він мене обігнав і томупершим з нього пішов. Втрачатися я не став і почав йогоназдоганяти. Було складно з огляду на стан трас, але все-такивийшло. Водій Мерса судячи з усього був шокований і повторив спробумене наздогнати. Так і не зрозумів на якомусь етапі, але на моювудку клюнула ще Тойота РАВ 4. Судячи з усього водій Тойоти нерозумів чому спідометр уже кінчається, попереду нього йде новенькийМерс, а попереду Мерса йде Копійка, яку наздогнати неможливо. Покия спостерігав за битвою Мерса та Тойоти, яку транслювали у дзеркалізаднього виду, наблизився блокпост. На блокпосту я перший, Мерсдругий, Тойота третя. З блокпоста пішов плавно, щоб ще пограти зіномарками. Але господарі іномарок зрозуміли, що для них чесні ігридавно скінчилися і вирішили мухлювати. Зрозумів я це досить пізно, коли пропустив їх обох і вони зайняли обидві смуги, не пропускалимене і їхали на комфортній для них швидкістю 140-150. Ну так, кудивже іномарам на наш танкодрому 160-170 літати))) Я зрозумів що даліборотися безглуздо і скинув до своїх звичних 100-110, залишившипредставників японського і німецького автопрому боротися між собою.Траса закінчилася, приїхали до центру, фотограф поїхав до себе, подругу провів на маршрутку, маляру віддав фотоапарат, а самтрадиційно подався на дачу. Дорогою на дачу в одній з ямбезпосередньо посадив машину на днище... Судячи з усього, це стаєпоганою традицією... І на дачі приступив до підготовки до Пікніка, бо в даний момент стоїть складне завдання перетворити виставковийекспонат на корч.

Що хотілося б сказати у висновку.

Що стосується представлених експонатів — конкуренції немає.
Судячи з Усьому глядачі теж усім задоволені.
Дуже оригінальне розташування машин, респект!
Як на мене не вистачає конкурсів для учасників, на кшталтдарсівських слаломів, хто швидше доштовхне машину до фінішу і т.Д.. Я розумію, що цього року теж місце не дозволяло, але хотілося бцю проблему якось розв'язати. Дуже сподобалося Чекаємо наступногороку. Додаю найбільш осудний відеоогляд. Додаватиму фото в мірунадходження їх в інтернет.

Дякую:
Звичайно ж організаторам.
Ніні Рубцової — за компанію та фото.
> Саші Філонову — за компанію та майбутні фото.
Дмитрію Руденку — за фотоапарат.
Олександру Полтавському, Михайлу Романенку та їхнім супутницям — запригріте місце та відмінну компанію.
Денису Алтухову — за те, що нас разом зібрав.
Водилам Мерса та Тойоти за веселу дорогу додому.