Взагалі то цей запис повинен був бути не в бортовому журналі а вблозі якби не ... ...Але про все по докладніше ...
> Все почалося ще на УТС "BARK" ... Ні ... Ще раніше, коли бувнедобір суддів і мені говорили що може мене візьмуть. Але до цьогоякось не доходило. А тут на УТС до мене підходить Олена і каже:
-Ну що, ти ж їдеш на крос?
-А що, треба?
-Звичайно, і було б не погано якби ти ще когось тлумачного з собоюприхопив.
Тут мені під руку трапляється Діма Сагайдак і я кажу:Ось ще одинтямущий.
Загалом переглянувшись один з одним і телепатично передавши думки "що ми вічно то дивимося, то беремо участь, давай дізнаємося третійбік перегонів…" ми вирішили погодитися… Після того як наші прізвищабули в списках і заднє включати було нікуди ми вирішили уточнити, окотрій же нам треба бути на треку. Почувши що о 7 ранку треба бутивже там — очі у нас стали схожі на куб неправильної форми, аджевставати треба було о 5-й… Гаразд, і не таке було. Скільки я був намашині мені ще дали список людей, які знаходяться на околицях мене, щоб я їх підвіз, бо трек, можна сказати знаходився за містом…
П'ятниця . На брифінг їхати мені не треба, тому я потихеньку і непоспішаючи займався приведенням машини в порядок, ремонтомелектрозамка багажника і встановленням задніх сидінь, бо треба буловезти людей ... День добігає кінця, гараж закритий, та й взагалі миз Дімоном сидимо біля під'їзду і збираємося йти спати… Телефоннийдзвінок від Михайла Пруднікова (MuseumMVR):
-Алло.
-Алло, Сергію, привіт, ти ж знаєш що на вихідних крос буде?
-Так.
-Ми музеєм виїжджаємо туди на мінівиставку + зробимо пару кілпошани по трасі.
<
Тут то в мене слини і потекли, бо давно хотів пролетіти трасою. Уцей момент у мене сідає телефон… Я бігом додому, тіл на зарядку, дзвоню оргам кросу - Алло, Льоне, привіт, так і так Прудніковпропонує…
-Не питання, це буде перерва, так що я думаю що все вийде. - Так, ядумаю що все вийде, як має виглядати машина, а то у мене після УТСастоять 07 бампера, хрому ніфіга немає, машина брудна, бойова гумана різних дисках ...
-Коліса то фігня, грати з окулярами теж, а ось бампера фтопку, краще без них, радянський автоспорт ФОРЄВА! - Ок, що-небудьпридумаємо, до побачення ... А сам думаю, млинець, ця інформаціябула б безцінна хоча б 2 години тому, адже пів дня фігнеюпростраждав… А тепер немає часу приводити машину в ретровид…Субота… Встаю ні світло ні зоря, збираюся, їжу, в гараж за машиною, збираю людей і у властивій мені манері приїжджаю на трек раніше завсіх. Збори, здоров'я, знайомства, інструктаж, техніка безпеки, навчання використання вогнегасника, розподіл за постами, роздачареквізиту та вперед працювати. Щоб час не тягнувся ми з Дімономповні сил почали допомагати організаторам. Вішали банери, прапори ізаймалися іншими організаційними питаннями, які не вимагалиінтелекту, але допомогли скоротати час… Плюс мінус все готово, ми змоїм напарником розмічаємо дві додаткові стартові позиції і осьпочаток тренувальних та кваліфікаційних заїздів. Потихенькувчимося, питаємо, дізнаємося, намагаємося. Я до речі стояв настарті ... Толь я втомлюватися став, то реально спочатку нудно було... Начебто вже і підійшов кінець дня, і здається оголосили кінець, але ні ... Вирішили провести 1-й етап залікових заїздів длякузовів. До мене в руки потрапляють нові незнайомі папірці, з'являються нові обов'язки… Я аж підбадьорився, кілька заїздів івсе, все по хатах… А я в гараж ставити хром-пакет та мити машину іздволітрової баклажки. Не пам'ятаю як, навіщо і чому, але якосьопинився вдома, поїв і заснув. Мийку машини при цьому я відклав нанеділю ранок… Неділя. Встаю, їжу, йду в гараж мити машину. Розуміющо розмазувати по ній бруд і без того брудною ганчіркоюнезрозумілого походження ідея не дуже хороша, тому роблю так. Обдуюмашину від пилу, протираю її сухою ганчіркою і натираю містеромм'язом. Результат порадував… За кермо зустрічаюся з подругою і натрек. Приведення траси в порядок ранкове роздуплення, спілкування, брифінг і початок роботи… Додаються нові обов'язки переконуватисячи всі готові, чи у всіх працюють двигуни, підтримка стартовоїрозмітки в читабельному вигляді, і погнали, баггі, кузови, діти, баггі, кузови діти, загоряння, місива, евакуація, відірвані колесаі т.Д. Людям потрібен час для ремонту, оголошується перерва. І осьмоя зоряна година настала. Короткий інструктаж про те, що робити неможна, що це лише показові уявлення і данина минулим часом і щоїхати треба не більше 60 км/год. На старті ЗАЗ 968 (михайлоПрудніков), АЗЛК 2140 (володимир Савченко), ГАЗ 24 (олександрФельдман) та ВАЗ 21011 (бєлявцев Сергій), у принципі всіпредставники Автоспорту СРСР. Рівняння, коротка розповідь ведучогопро кожну з машин, 15 сек, 5 сек, відмашка, старт. Стартонув яборзо і вирвався вперед і що? Правильно, перше, що я порушив, — цешвидкісний режим. Відразу 80 входжу в перший поворот і розумію щотраса не така, як я очікував, Волга на хвості, 90, Волга на хвості, розумію що я вже порушив усі заборони і варто пропустити Волгувперед, бо сказати що він знає трасу краще за мене - це не сказатинічого. Вирішую триматися його ритму, шпаримо перше коло, друге, потім нас обходить Запорожець, третє коло і кінець… Трохи підкачавМосквич… Вишиковуємося на стартовий майданчик, бібікаємо глядачам ів парк.
Гонка триває, атмосфера стає все напруженішою, баггі, кузова діти; матюки, лайки розбори; вильоти, купа мала з 2-х, 3-х, 4-х машин; евакуатори, трактори, пил, поливалки... Загалом було нереальновесело... Я раптом аж косячити став, але після отримання... Швидковиправив ситуацію. І ось коли здавалося б що вже все я розумію щостояти ще 4 заїзди ... Але якщо чесно було вже якось пофіг. Десьтам була обідня перерва і ці 4 заїзди пролетіли непомітно. Все, довгоочікуваний кінець… Нагородження, найприємніша частина (отримання грошей) спілкування, набір сувенірів, а також спробазавербувати мене на постійну роботу суддею (не знаю що йдумати)…
Загалом була маса хорошого, корисного, негативного і т.Д., коротше, весь спектр емоцій, але запам'яталося чомусь тільки гарне корисне іпізнавальне. Це було важко, але ми це зробили! УРА!
Спасиби:
Олена Чехович — за запрошення та відкриття нових емоцій.
Всій суддівській бригаді (всіх назвати нереально) - за допомогу, навчання, стусани за справу і за приємне проведення часу.
Михаїл Прудніков - за класний ретрозаїзд, за здійснення хоч імаленької, але мрії)))
Дмитро Сагайдак — за фото та за компанію.
Ніна Рубцова — за компанію, фото та відео, які будуть…
І взагалі всім кого не назвав, але хто має якесь відношення доцього заходу ВЕЛИЧЕЗНЕ СПАСИБО!
Продовження слідує...
"
Спасиби:
Олена Чехович — за запрошення та відкриття нових емоцій.
Всій суддівській бригаді (всіх назвати нереально) — за допомогу, навчання, стусани за справу та за приємне проведення часу.
Михайло Прудніков — за класний ретрозаїзд, за здійснення хоч імаленької, але мрії)))
Дмитро Сагайдак — за фото та за компанію.
Ніна Рубцова — за компанію, фото та відео, які будуть…
І взагалі всім кого не назвав, але хто має якесь відношення доцього заходу ВЕЛИЧЕЗНЕ СПАСИБО!
Продовження слідує...
"
Спасиби:
Олена Чехович — за запрошення та відкриття нових емоцій.
Всій суддівській бригаді (всіх назвати нереально) — за допомогу, навчання, стусани за справу та за приємне проведення часу.
Михайло Прудніков — за класний ретрозаїзд, за здійснення хоч імаленької, але мрії)))
Дмитро Сагайдак — за фото та за компанію.
Ніна Рубцова — за компанію, фото та відео, які будуть…
І взагалі всім кого не назвав, але хто має якесь відношення доцього заходу ВЕЛИЧЕЗНЕ СПАСИБО!
Продовження слідує...
Коментарі3
як ненав'язливо вростає в тебе жилет ))), але для досвіду корисно побути деякий час суддею щоб потім простіше було брати участь і не натупити)
Ну млинець ... Найцікавіше що я поки 100% не можу сказати однозначно так чи однозначно ні. Як то не розкуштував чи. Є і свої плюси і свої мінуси, і судячи з усього їх рівну кількість, раз така невизначеність ...
напевно)