Не знала баба клопоту... або Переоформлення.

Подібне могло статися тільки про мене, бо легких шляхів не шукавніколи, а якщо приплюсувати віру в порядність людей, то на виходіотримав гору проблем, але, забігаючи вперед скажу, вирішуваних.

Отже, історія почалася ще на початку року, в момент покупкиавто.Шукав я щось недороге, але стерпне за станом.Наткнувся на цюмою Таврію, у себе ж у місті, Цінник виправдовувався тим, щоавтомобіль продавався за техпаспортом, оскільки, за словамигосподаря, довірку він не брав, а попередній господар — дідусьсвітова людина і в будь-який момент можна зняти з обліку або взятидовірку. Перевірив цю інформацію.

Через півроку після покупки вирішено було відшукати дідуся іпереоформити авто на себе.Телефону його не було, була тількиадреса, вказана в техпаспорті. На розвідку дружину, яка приїхала завказаною адресою, з'ясувала, що дідусь давно помер, діти його зацією адресою з'являються рідко і застати їх було вкрай важко, враховуючи віддаленість від мого будинку в 250 км. Але охоронецьтериторії, на якій розташовувався цей будинок, пообіцяв повідомитинам, коли з'являться діти дідуся. Буквально наступного дня вінзателефонував і сказав, що діти приїхали і він дав їм номертелефону. Через кілька годин передзвонила дружина сина дідуся, миобговорили з нею ситуацію і дійшли такого висновку:Їм, як дітямпокійного, слід довступити (бо у спадок вони вже вступили по іншомумайну) у право власності цього автомобіля і вже потім переоформитийого на мене .

Здавалося б все просто, але перешкодою була низка людськихфакторів. По-перше, їм воно нахрен не треба, люди вони заможні ідивилися на мене з моєю Таврією як би з високою. По-друге, цетяганина, знову запис у державного нотаріуса (а це совдепрідкісний), черги, платежі та ін. А вона літня і за нею требаїхати, потім відвозити назад, а діти теж живуть не в Києві, а поінший бік за ним. І нарешті чую в трубку: "добре, приїжджай тоді-то, туди-то і в стільки-то, з тебе стільки-то". Довелося в екстреномупорядку відпрошуватись із роботи. Їхав до Києва на два дні, бонотаріус одного дня приймає, у понеділок, а МРЕВ працює з вівторка.довелося ночувати в хостелі (до речі класний попався, зіндивідуальною кімнатою). У самому Києві все пройшло гладко. Крімзвичайно нервів, так як вийшло, на певній стадії, що і авто, ітехпаспорт не у мене, і господар з техпаспорту вже син дідуся.Заспокоювало те, що в них у сім'ї щонайменше два Лексуси і ніхто незбирався мене кидати на Таврію.

Так що купив ще один досвід. У результаті Таврія виявилася мені заринковою ціною, ну хоч не дорожче

4.00 ранку, дорога до Києва
графіті